Клуб «Сенполія-Захід» влаштував у тернопільському торговельно-розважальному центрі «Подоляни» виставку узамбарських фіалок (сенполій). Від їхньої краси очей не можна відвести. Різнобарв’я і розмаїття квітів, витонченість пелюсток і листя — справжня осіння поезія. У колекції тернопільських квітникарів, які спеціалізуються на вирощуванні цих дивовижної краси кімнатних рослин, сотні видів фіалок. В їхніх назвах — любов і радість життя: «Вишневий сад», «Пристрасть», «Торжество ночі», «Кучері Венери», «Сонячний хлопчик», «Карусель»...
У Галини Смачило та її доньки Ірини фіалки — спільне захоплення. Почалося воно ще у 1990-х роках з купленої на базарі квітки.
— Тоді не було ні сайтів, ні мобільних телефонів, ні спеціальної літератури, — розповідає пані Галина. — Листувалися з колекціонерами, шукали таких самих закоханих у фіалку, як самі, не лише в Україні, а й за кордоном. Нині початківцям набагато простіше. У нашій колекції понад 450 видів сенполій. Їм ми відвели цілу кімнату. До вирощування квітів долучилися й онуки, дарма що хлопчики.
Валентині Васильківській узамбарські фіалки допомогли перенести невимовне горе: смерть доньки. Колись вони разом купили горщик з квіткою фіалки, а коли дівчини не стало, в пам’ять про неї мати почала їх розводити. І так вже десять років.
— Не знаю, як би я вижила, коли б не ці ніжні квіточки, — ділиться Валентина Іванівна. — Доглядаючи за ними, милуючись їхньою красою, забуваєш про все. Нині у моїй колекції понад 200 видів сенполій.
Анатолій Іваницький спеціально приїхав зі Львова, щоб подивитися, чим багаті тернопільські колеги. У жовтні львівський клуб «Фіалка Галичини» організував першу виставку сенполій, відбуваються вони і в інших містах.
Відвідувачі не лише милувалися квітами, а й купували вкорінені ніжні листочки, розпитували про таємниці догляду за сенполіями. Буде більше закоханих у цю квітку людей, отже, й примножиться краса, що нас оточує.
Тернопільська область.
Галина Смачило та її донька Ірина давно закохані у фіалки.
Фото автора.
