Названо ім’я людини, яка вигадала міф про багатоповерховий підземний бункер у ставці Гітлера «Вервольф» під Вінницею. Це — відомий німецький хірург часів фюрера, доктор Фердинанд Заурбрух. Легенда так захопила сценаристів з Голівуда, що вони зняли про це фільм, унаслідок чого автор вигадки став мільйонером.

Дослідив цей факт бельгійський історик Мартін Богарт. Днями він разом з дослідником історії Другої світової війни — киянином Андрієм Швачком — презентував у Вінниці їхню спільну книгу «Ставка Гітлера «Вервольф». Її особливість у тому, що написана вона на основі документів з німецьких та американських архівів. Нема жодних вигадок чи домислів. У ній багато фотознімків, зроблених у ставці особистим фотографом фюрера.

Після нічної пиятики

— Вигадку про підземелля могла спричинити нічна пиятика, — каже містер Богарт. — В архівах є запис про те, що доктор Фердинанд Заурбрух провів у ставці тільки одну ніч. Разом з офіцерами пиячив мало не до ранку. Після війни він опинився в Америці. Там написав книгу під назвою «Це було моє життя». Вона вийшла у 1951 році. В ній згадав про своє перебування у 1942-му у «Вервольфі». Вперше повідомив про існування глибокого підземелля у ставці Гітлера в селі Стрижавка під Вінницею. До того часу про таке не згадував ніхто.

Автори книги припускають, що, можливо, під час пиятики хтось у п’яному чаду щось таке утнув, а лікар сприйняв це за реальний факт. Зрештою, міг сам вигадати. Для чого? Для більшого інтересу до написаного. Якщо це було саме так, то німець, як то кажуть, «влучив у яблучко». Американців цей епізод заінтригував. Про нього стало відомо на кіностудії у Голівуді. Один із сценаристів запропонував автору зняти фільм за його книгою. Той погодився.

— В результаті Фердинанд став мільйонером, — каже Мартін Богарт. — Після виходу книги німецькі офіцери, які служили у «Вервольфі» й залишилися живими, намагалися спростувати написане. У пресі з’явилися їхні публікації про те, що хірург Заурбрух все вигадав, ніякого підземелля у бункері не було. Утім легенда настільки сподобалася, що про її спростування ніхто не хотів слухати. Фільм переглянули мільйони глядачів, і кожен, без сумніву, запам’ятав епізод із поверхами під землею.

Як стверджує дослідник, жодних документів, які підтверджували б наявність у бункері під Вінницею глибокого підземелля, він не знайшов у архівах. Андрій Швачко звертає увагу на той факт, що автори разом аналізували звіти про виконану на будівництві роботу. Педантичні німці зберігають навіть такі документи. У них зазначено, скільки було завезено щебеню, використано бетону на спорудження трьох бункерів. Відома й товщина стін — 2 метри, фундамент мав 2,5—3 метри, товщина перекриття даху — 2 м.

— Якщо підсумувати загальну кількість використаного будівельного матеріалу, то його аж ніяк не вистачить на підземні бункери, — пояснює Андрій Швачко. — Постає ще й таке запитання: чому не збереглося жодної фотографії з підземелля, адже фотограф фіксував кожен крок фюрера?

Будували три німецькі компанії

Польові ставки Гітлера в Європі споруджували за типовими проектами. Об’єкт у Стрижавці будували три німецькі компанії. Одна з них, за словами містера Богарта, працює і в наш час. Основні роботи виконували професійні інженери і майстри, військовополонені — підсобні. Автори книги не впевнені в тому, що всіх, хто працював на будівництві, стратили.

— Фашистам потрібна була робоча сила для будівництва доріг, мостів, інших об’єктів, — каже Андрій Швачко. — Чи могли вони знищити тих, хто працював тоді на будівництві? І в архівах немає документів про масові розстріли тих, хто будував ставку.

Після завершення будівництва у ставці служили вісім тисяч офіцерів і солдатів фюрера. Офіцери квартирували в будинках у навколишніх селах та у Вінниці. Нинішній готель «Вінниця» теж був повністю зайнятий німецькими офіцерами. Всі події, що відбувалися у ставці, ретельно записували п’ятеро стенографісток. А ось факт приїзду з фюрером Єви Браун не підтверджують жодні документи.

— У щоденнику, який вели у ставці, є запис, що стенографісток просили не конспектувати факт про те, що фюрер постійно запитував, котра година, — каже Мартін Богарт. — Робив він так тому, що сам не носив годинника. П’ятеро стенографісток щодня записували по 100—120 сторінок тексту.

Історик пояснює це німецькою скрупульозністю. Збереглися також понад тисячу фотографій. Як стверджує дослідник, фотографували скрізь, навіть у секретних місцях, де, здавалося б, не можна було цього робити.

— Один із записів свідчить про те, що фюрер вимагав записувати і фотографувати мало не кожну хвилину подій часів війни, — каже містер Мартін. — Найбільше фотознімків зроблено особистим фотографом Гітлера Вальтером Френцом.

Буде альбом про Вінницю часів війни

Мартін Богарт і Андрій Швачко поділилися інформацією, що до кінця нинішнього року побачить світ ще одна їхня спільна книга про «Вервольф». Було зібрано дуже багато матеріалів з першоджерел. Їх використали під час написання книги. Мартін Богарт перший з істориків так детально дослідив у німецьких архівах документи про ставку під Вінницею. Володіючи німецькою, він опрацював щоденникові записи, документи, що стосуються об’єкта, зняв копії майже всіх фотознімків. До речі, сто з них безкоштовно подарував нашому обласному краєзнавчому музею. У форматі 3D зняв відеоролик про подорож усіма об’єктами ставки у Стрижаках.

— У наших планах — випустити фотоальбом про Вінницю часів воєнного періоду, до якого увійдуть знімки, зроблені особистим фотографом Гітлера, — каже Андрій Швачко. — Поруч із старими фото плануємо розмістити світлини тих самих об’єктів: який вигляд вони мають сьогодні. Щоб вінничани могли побачити фрагменти із зображеннями рідного міста у двох часових вимірах.

Вінниця.

 

57-річний бельгієць Мартін Богарт — фахівець з історії та лінгвістики. Володіє декількома мовами, зокрема, російською і німецькою. Спеціалізується на дослідженнях історії групи армій «Південь», військ СС на Східному фронті та польових ставок Гітлера. Автор двадцяти книг і статей, присвячених подіям Другої світової війни, які вийшли друком у різних країнах Європи. Встановив прізвище того, хто на легенді про підземні бункери «Вервольфу» заробив мільйони.

 

Киянин Андрій Швачко, 1967 року народження, випускник Київського педагогічного інституту імені Драгоманова, історик за фахом. Полковник запасу СБУ. Дослідник історії подій Другої світової війни на території України. Його статті та дослідження були надруковані у багатьох книгах і журналах. Захоплюється історичною реконструкцією.

«Особливість нашої книги в тому, що написана вона на історичних документах, в ній немає жодного вимислу».

 

У «Вервольфі» побували всі вищі чини вермахту.

Фото автора.