Замість газу — дрова

Таке важко уявити, але з цим стикаються десятки тисяч подолян. І зовсім не тому, що надто переймаються намірами уряду бути ощадливими. А тому, що купити газ ніде.

Щоб розжитися балоном із скрапленим газом жителька села Клепачі, що у Славутському районі на Хмельниччині, Ніна Добринчук додзвонилася аж до голови обласної держадміністрації. Бо в селі звертатися з такими проханнями немає до кого. Газівники, котрі мають доставляти балони, щоразу обіцяють це зробити наступного місяця. А районна влада впливу на цей процес фактично не має. Тож люди зметикували скористатися можливістю «гарячої телефонної лінії», щоб розповісти про свою біду найвищому обласному керівництву.

З Клепачів заявки на газ мешканці почали передавати ще у травні. Але за все літо їх так і не виконали, а до осені назбиралося уже з півсотні. Сподівалися, що з настанням холодів хтось-таки зглянеться на це, адже скрізь тільки й розмов, що до зими область підготувалася. Та не все так просто.

У цьому нас переконав постійний читач газети із Полонського району. Він теж опинився без газу в оселі і тривалий час користувався хіба що дровами на літній кухні або у дворі. Але взимку з такими побутовими умовами довго не протягнеш. Тож і звернувся з проханням про допомогу до кореспондента.

У цій ситуації вдалося допомогти. Та говорити, що проблему розв’язано, зарано. Навіть очільникові краю довелося визнати, що вона існує. «Причому не тільки на Хмельниччині, — підтвердив голова ОДА Василь Ядуха. — А розв’язати її можна на урядовому рівні. Найімовірніше тоді, коли запрацює підприємство з виробництва скрапленого газу».

А що буде до того часу? В області залишається вісім районів, де понад сто тисяч мешканців продовжують користуватися скрапленим газом. Якщо кожен використає за рік хоча б по одному балону (а це дуже скромна норма), то необхідно 2,4 тисячі тонн скрапленого газу. Однак сказати, коли востаннє Хмельниччина отримувала таку кількість, важко. Принаймні цей рік був для споживачів досить напруженим.

Як розповів перший заступник голови правління ПАТ «Хмельницькгаз» Василь Семенюк, з початку року область отримала лише 40 відсотків від заявленого. І це означає, що газу в домівках десятків тисяч селян найближчим часом не буде. «Принаймні, дешевого», — делікатно уточнюють газівники.

Донедавна балон газу коштував 110 гривень. Після подорожчання вартість зросла до 132 гривень. Але й за такою ціною паливо залишається недоступним для селян. Мало того, для області від заявленого виділяється лише близько половини, та й ця частка не надходить вчасно. Хоча гроші за вересневий газ уже перераховано, проте його досі немає в області. Чи зміниться ситуація найближчим часом, на місцях не знають.

Саме стільки пропонують за нього деякі комерційні структури. Але про те, де він там береться і як його можна придбати, якщо офіційно на території області постачанням скрапленого газу для населення має займатися лише ПАТ «Хмельницькгаз», співробітники останнього мовчать. Бо єдине місце, куди ще постачають скраплений газ, — це автозаправні станції. Але вони не мають права реалізовувати його в балонах для населення.

Очевидно, правоохоронним органам варто було б поцікавитися, хто заробляє дивіденди на дефіцитному скрапленому газі.

Чи, може, це одна із складових великомасштабного державного плану з його економії?

На перший погляд, в області шукають усі можливості, особливо в бюджетній сфері, щоб зменшити споживання блакитного палива. Але паралельно називають і інші цифри.

— Торік компанія транспортувала до споживачів близько мільярда кубометрів газу, — продовжив Василь Семенюк. — Очікується, що нинішнього ці обсяги зростуть на десять відсотків.

І процес газифікації сіл продовжується. Якщо згадати Славутський район, в якому селяни просили допомогти зі скрапленим газом, то там найближчим часом кількість газифікованих населених пунктів має зрости на понад два десятки. І тамтешні жителі дуже тішаться такій перспективі. Це при тому, що там розташована атомна електростанція. І теоретично це мало б означати, що район може мати стовідсоткове забезпечення альтернативними енергоносіями. Та наразі ні енергетики, ні споживачі не готові до такої перспективи. І нічого надійнішого, зручнішого та ефективнішого, ніж газ в оселях, ніхто запропонувати не може. А тому ні показовими альтернативними варіантами, ні створеним дефіцитом проблеми не розв’язати. Тим паче такими прискореними темпами.

Село не хоче і не може жити без газу. І там, де виникає така можливість, люди прагнуть якомога швидше позбутися такої «альтернативи», як дрова.