Цей знімок із місцевою мешканкою зроблений у селі Мартове Печенізької селищної громади Чугуївського району.

Народний депутат Павло Сушко від початку повномасштабного вторгнення постійно працює на Харківщині та в обласному центрі. Він зустрічається з мешканцями сіл, селищ і міст. Бачить проблеми людей і допомагає вирішувати їх, залучаючи посадовців різних рівнів.

Щосуботи народний депутат проводить робочі наради з місцевою владою на Харківщині. На них запрошує представників різних міністерств та відомств. Обговорюють питання, з якими до нього звертаються люди.

Понад 100 тисяч кілометрів за рік, усі 56 територіальних громад Харківської області по кілька разів із робочими та гуманітарними візитами об’їхав Павло Сушко. Допомагав цивільним і військовим.

Нині він працює у віддалених старостинських округах Харківщини. Лише в жовтні провів зустрічі з людьми в населених пунктах семи громад — Красноградської, Кегичівської, Лозівської, Печенізької, Слобожанської, Барвінківської та Чугуївської.

Із якими проблемами стикаються мешканці Харківщини та як влада на різних рівнях допомагає їх розв’язувати — в розмові «Голосу України» з Павлом Сушком.

— Пане Павле, в жовтні ви об’їхали щонайменше сім громад Харківщини. Часто буваєте у старостинських округах — тобто в селах. Розкажіть про цю частину вашої роботи.

— Із початком повномасштабного російського вторгнення ми допомагали людям, які опинилися під обстрілами в Харкові. Городянам, які зверталися, наша команда розвозила гуманітарну допомогу адресно, по квартирах.

Ворог постійно обстрілював місто. Виходити на вулиці було небезпечно. Мої помічники дізнавалися, де на складах і в магазинах є продукти. Супроводжували туди машини з громад, які приїжджали за харчами для людей. Так виникла необхідність створити благодійний фонд гуманітарної допомоги для Харкова та області («Благодійний Фонд Павла Сушка». — Ред.)

Ми шукали продукцію по областях через колег — народних депутатів, писали листи міжнародним партнерам та в іноземні фонди. Так поповнювали склади провізією. Все фасували в продуктові набори й розвозили мешканцям. Сьогодні фонд продовжує надавати гуманітарну допомогу всім категоріям населення на Харківщині.

Коли фонд уже запрацював повноцінно, я зосередився на проблемах громад. Розвозили сотні коробок медпрепаратів та обладнання. Вдалося знайти сто генераторів для закладів освіти.

Їздили й у щойно деокуповані населені пункти, щоб дізнатися про потреби людей. Далі збирали й розвозили допомогу. У листопаді минулого року одразу після визволення Дворічанської громади приїхали туди з гуманітарною допомогою. Це був наш другий візит у щойно деокуповану громаду. Тоді дивом залишилися живі. Коли ми з частиною команди на вулиці розвантажували транспорт, а інші заносили коробки у приміщення, по будівлі влучив танк. Ми встигли забігти в підвал у момент, коли другий снаряд поцілив поруч із місцем біля машини, де ми щойно стояли. Танк випустив до 40 снарядів, осколками побило автівки.

— Чим ваша команда допомагала військовим? Осінь минулого року була гаряча на Харківщині, тривав Слобожанський контрнаступ.

— Із перших днів підтримуємо наших воїнів. Разом із колегами-депутатами та партнерами передали десятки автомобілів — броньований бус, пожежно-рятувальну машину, «швидкі», авто для перевезення дітей з інвалідністю. Приблизно тисячу одиниць різної амуніції, шини для броньованої техніки, десятки дронів. Десяток старлінків.

У перші місяці війни жив із військовими в штабі оборони. З його керівництвом виїжджали на передній край для підтримки бійців. Пригадую, як приїхали на другий день після деокупації села Руська Лозова. До нас підходили бійці й питали: «Правда, що ви народний депутат?» Кажу: «Так, приїхали вас підтримати». Вони казали: «Це важливо, бо ми думали, ви всі розбіглися».

Ми також вели активну роботу з евакуації дітей та родин. За перші три дні великої війни я долучив у чати в месенджерах депутатів та представників місцевої влади для оперативного цілодобового обміну інформацією.

Бачив, що координацію й комунікацію між міністерствами треба посилити. Як людина військова розумів, що в таких умовах потрібен оперативний штаб для координації дій відомств, дотичних до дитячої сфери. Я звернувся до Прем’єр-міністра. Був створений Координаційний штаб, який працював 24/7 в онлайн-режимі. Окремо ми щодня збиралися в Zoom, обговорювали проблеми й розв’язували їх. Штаб працює досі. Раз на тиждень проводимо робочі наради під головуванням віцепрем’єрки Ірини Верещук.

— Які завдання ставите перед собою у нинішніх поїздках громадами Харківщини?

— Допомагаємо людям розв’язувати проблеми на місцях. Крім тих, які я бачу під час поїздок, інформацію про потреби громад збирають місцеві депутати. Щосуботи я як голова Харківського обласного осередку нашої партії проводжу наради. Долучаємо місцевих депутатів та голів громад — не лише від «Слуги народу» та представників міністерств.

Системні проблеми в регіоні розглядаємо спільно. Для представників виконавчої влади важливо знати, як працюють чи не працюють програми, реформи, зміни. Щоб вчасно виправляти помилки, роз’яснювати громадам, як діяти. Мати зворотний зв’язок із найвіддаленіших населених пунктів.

— Із якими проблемами найчастіше до вас приходять люди?

— Нині мешканців області найбільше турбує, як працює програма єВідновлення. Ремонт та відбудова житла — ключова проблема для людей, оселі яких зруйновані чи пошкоджені через ворожі обстріли. У цій програмі багато чого змінено саме за висновками роботи на Харківщині.

Велику частину питань, із якими звертаються люди, ми вирішуємо завдяки запрошенню на наради представників Міністерства цифрової трансформації та Мінрегіону.

Є низка інших проблем, які зумовлені війною й мають системний характер. Очевидно, що деякі процеси розбалансовані. Влада на різних рівнях об’єднана довкола спільної роботи. Однак усе й одразу неможливо налагодити в умовах обстрілів і постійних загроз у безпосередній близькості до лінії вогню.

Одна з найпоширеніших проблем — це стан доріг. Друга — забезпечення людей дровами: де їх брати й чи буде на це державна субвенція. Третє — доступність соціальних та медичних послуг. Через погані дороги приватні перевізники не хочуть їздити в деякі частини області. Порушував ці проблеми перед Прем’єр-міністром під час години запитань до уряду в парламенті. Денис Шмигаль повідомив, що дав доручення міністрам. Очікуємо результатів.

На початку великої війни люди в кожній громаді потребували ліків. Разом із міністром охорони здоров’я Віктором Ляшком налагодили в регіоні реалізацію державної програми «Доступні ліки». Дійшли згоди, що потрібно змінювати умови ліцензування аптек. Якщо приватний підприємець працює у медзакладі, то така аптека повинна мати доступні ліки. Зараз уже у всіх аптеках є інформаційна наліпка про цю програму.

— Із ваших дописів створюється враження, що ви допомагаєте знайти спільну мову чиновникам різних рівнів — села, району, області. Як покращити комунікацію на місцях?

— Децентралізація — це добре, але держава повинна бути дотичною до процесів. Громади отримали великі повноваження, але певною мірою втратили зв’язок із центром, вони не завжди є сполучною ланкою між людьми та виконавчою владою.

Цей зв’язок має забезпечувати обласна військова адміністрація. Але в умовах війни з’являються інші пріоритети, щось відходить на другий план. І ось ми цей «другий план» намагаємося підтримати.

— Які справи вам вдалося зрушити з мертвої точки?

— На Харківщині не діяла програма «Доступні кредити 5-7-9%». Область входить у перелік регіонів, де були активні бойові дії (Мінреінтеграції визначає та оновлює перелік тимчасово окупованих територій та громад, де були або тривають бойові дії. — Ред). Інша урядова постанова про пільгове кредитування бізнесу визначала, що позики надають тільки в безпечних регіонах. Тому банки відмовляли в кредитуванні бізнесменам із Харківщини.

Підприємці в Дії обирали Харківську область, а далі у програму система не пропускала.

Коли зателефонував чиновнику, який займається цим питанням, він сказав: нехай харків’яни реєструють бізнес на Полтавщині. Я кажу: а наповнювати бюджет вони будуть теж там? Є громади, прилеглі до Полтавської області, де не було активних бойових дій і куди релокувалася велика частина бізнесів. Чому вони мають переїжджати? Я зв’язався з віцепрем’єркою Іриною Верещук, вона — з Міністерством економіки. За тиждень змінили постанову, програма пільгових кредитів під 5-7-9 відсотків запрацювала на Харківщині.

Ще одна велика проблема: люди, які мають кнопковий телефон, не могли розрахуватися за будівельні матеріали грошима, які їм дала держава на відновлення житла. Бо такі телефони не підтримують NFC — технологію безконтактної оплати. Картка, на яку надходять гроші єВідновлення, — віртуальна, банк не видавав її фізично. Я звернувся до віцепрем’єра з відновлення Олександра Кубракова та свого колеги Данила Гетманцева. І вже незабаром банки почали видавати пластикові картки.

Сьогодні важливо чути громади. Щоб люди на місцях відчували підтримку. І в нас, народних депутатів, є всі можливості бути в комунікації з тими, хто приймає рішення. Тоді люди бачать, що ніхто не замовчує проблеми, а розв’язуємо їх гуртом. Так з’являється довіра до депутата й до влади в цілому.

— Куди ви спрямовуєте запити від громадян, якщо проблему не вдається розв’язати одразу? Розкажіть про алгоритм такої роботи.

— Зі мною їздять помічники, які приймають запити від людей. Далі готуємо депутатські звернення до представників влади.
Іноді можемо продублювати їх у відео, коли людина звертається напряму до чиновника.

— Які проблеми вам вирішити не вдається?

— Верховна Рада ухвалила закон № 7087, але він блокується на рівні Міністерства соціальної політики. Це документ про розмежування повноважень у дитячій сфері — держава має передати ухвалення рішень громадам.

Оскільки реформа децентралізації в цій частині не доведена до кінця, важко вимагати результатів від голів. Тому громади досі не мають повноважень щодо обліку дітей, проведення усиновлення, створення дитячих будинків сімейного типу, прийомних родин.

— Що з крайньої поїздки Харківщиною вас вразило?

— Одні громади були окуповані. На території інших не було активних бойових дій. Це два світи. Але їх об’єднує спільна біда. Бо в кожній громаді є загиблі, є сім’ї військових. Усіх єднає бажання Перемоги.

Досьє

Павло Сушко — заступник голови парламентської фракції «Слуга народу», очільник Харківської обласної організації партії, голова підкомітету у сфері кінематографа та реклами, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики, голова Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування випадків порушення прав дітей, член Постійної делегації Верховної Ради України в Парламентській асамблеї Ради Європи.

Цитата

«Одна з проблем, яку вдалося вирішити, — допомога мешканці селища Печеніги, у квартиру якої влучив ворожий снаряд. Вигоріло все. Пані Тетяна звернулася з проханням допомогти купити базову побутову техніку й меблі. Я залучив наших друзів — фонд «Мирне небо Харкова». Усе привезли та встановили. Пані Тетяна зможе зимувати в рідній оселі».

Павло СУШКО, народний депутат.

Цифра

22
із 56 територіальних громад Харківської області були окуповані росією у березні минулого року. Збройні Сили України визволили регіон у вересні—жовтні 2022-го.

Цифра

23
населені пункти у семи громадах об’їхав у жовтні народний депутат Павло Сушко. Зустрічався з людьми у містах Красноград, Лозова, селищах Барвінкове, Кегичівка, Панютине, Печеніги, Слобожанське, селах Артемівка, Богодарове, Велика Бабка, Гаврилівка, Геніївка, Григорівка, Зарожне, Кам’яна Яруга, Катеринівка, Лиман, Мартове, Медведів, Новий Бурлук, Слобожанське, Чернігівське, Шелудьківка.

Цифра

55 
відсотків доріг Харківщини понівечені. Переважно на території деокупованих районів повністю зруйновано 1613 кілометрів доріг місцевого значення, 2472 кілометри — пошкоджені частково. Про це повідомив директор держпідприємства «Дороги Харківщини» Ігор Турченко у липні цього року.

Фото зі сторінки Павла Сушка у Фейсбуку.