Таке переконання висловив голова Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв під час публічного обговорення способів запобігання в медіа виявам мови ворожнечі й дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.

До дискусії експертне середовище запросила Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. За словами її очільниці Ольги Герасим’юк, кожен представник сучасного медіа безумовно погоджується із тим, що неприпустимо в ефірі чи матеріалі використовувати дискримінаційну лексику, але питання із порушенням таких нібито прописних істин усе одно постійно виникають у медіапросторі. А тому дуже важливо напрацювати рекомендації, які допомогли б журналістам дотримуватися принципів толерантності у створенні контенту.

«Як і будь-яка європейська спільнота, наше суспільство має справу з певними хворобами, які нам дісталися з минулого, — зауважив під час обговорення Микита Потураєв. — Бачу, тут є чимало людей, які пам’ятають часи, коли на вулиці можна було отримати на горіхи тільки за те, що не так вбраний, або через «не таку» зачіску. Я точно це пам’ятаю і навіть мав у своїй юності кілька зіткнень на цьому підґрунті. Не з усіх таких зіткнень я виходив переможцем. Іноді мав розбите обличчя. Але з тих інцидентів виніс головне — це були мої уроки свободи. Хоча тоді ще були радянські часи і я навіть вірив у якісь їхні цінності, але мене дивувало: країна, яка декларувала свободу, говорила про найвільніших людей на планеті, не давала громадянам жити вільно».

Під час дискусії парламентарій дав своє визначення «вільному життю» — якщо ти нікому не шкодиш, якщо не створюєш жодних загроз чи ризиків і нікого насильно не затягуєш у свою систему поглядів, твій спосіб життя не повинен нікого обходити. Саме цей урок, засвоєний у радянські часи, народний депутат проніс через усе своє життя. «Мені з ним цілком комфортно, — каже він. — А сьогоднішнє обговорення для мене не про права конкретних національних спільнот чи спільнот, сформованих за сексуальними вподобаннями. Це мова про свободу кожної людини».

Парламентарій зауважив, що хвороба дискримінації стосується не лише нашої країни, а й усього сучасного світу. «Вочевидь, усім треба переглядати свої колишні підходи, — переконаний він. — Тому що свобода все ж таки має обмеження, якщо вона стосується свободи інших людей. Такі сусіди нікому не потрібні — ні на вулиці, ні в місті, ні в країні, ні поза її межами. Бо рано чи пізно ці люди прийдуть і скажуть: «Живи так, як ми живемо». Як колись казали ті, з ким мені довелося мати справу на початку 1990-х. Вони так і казали: «Чому ти не хочеш вдягатися так, як ми? Чому ти не такий як ми?».

За словами Микити Потураєва, ми наближаємося до європейського законодавства щодо запобігання дискримінації за різними ознаками. Але рухаємося в напрямі розв’язання проблем не поступово, а радше ривками.

Частково самі реагуємо на якісь виклики, частково нам вказують на них наші партнери. «Хочеться, щоб цей рух був поступовим», — зауважив народний депутат.

Він закликав українських медійників переглянути свої позиції щодо відкритості коментарів під публікаціями. Мовляв, у таких коментарях просто продовжується пекло, яке нині є у соціальних мережах. Люди часто пишуть речі, які відображають їхні фобії з приводу національних або гендерних ознак. «Вважаю, що доки світ, і в тому числі Україна, думає, що робити з тим злом, на яке перетворюються соціальні мережі, хоча б верифіковані авторитетні мережі не мають ставати філіями пекла», — зауважив Микита Потураєв.

Народний депутат висловив переконання, що наш фундаментальний принцип має базуватися на захисті свободи кожної людини й свободі зібрань людей, які об’єднуються у певні групи за інтересами чи спільними ідеями.

«Якщо ми зможемо побудувати суспільство, в якому нікого не цікавить, які хто має уподобання, то це буде міцне стале суспільство, що зможе відбити будь-який напад», — зауважив він.

Представник Уповноваженого з рівних прав і свобод, прав національних меншин, політичних та релігійних поглядів Михайло Спасов наголосив на тому, що Офіс Омбудсмана послідовний у своїй підтримці та сприянні ЛГБТ-спільноті на рівні з усіма іншими незахищеними верствами населення і групами українців. «На постійній основі наш офіс та особисто Уповноважений здійснює моніторинг випадків дискримінації за різними ознаками, в тому числі й за ознаками ЛГБТ». Саме з цією метою у секретаріаті при представнику Уповноваженого з рівних прав і свобод з першого дня створено експертну раду, до складу якої входять представники та представниці ЛГБТ-спільноти».

Загалом з початку року надіслано 56 ініціативних листів за всіма ознаками порушення прав представників ЛГБТ-спільноти. За деякими випадками правоохоронні органи відкривають кримінальні провадження. Утім, часто їх розпочинають не за належними статтями, а за тими, які стосуються легких тілесних ушкоджень або хуліганства. «Ми розуміємо, що сьогодні притягнення до відповідальності за статтею 161 Кримінального кодексу є досить складним процесом, — каже Михайло Спасов. — Саме тому Офіс Омбудсмана підтримує зміни підходів до відповідальності за вияви дискримінації. Зокрема, за ознакою сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності та запровадження адміністративної відповідальності, як того вимагає наш профільний закон про засади, запобігання та протидію дискримінації в Україні. Загалом це стосується також і питань мови ворожнечі». Уповноважений послідовно підтримує законопроект № 5488 щодо внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства та Кримінального кодексу щодо боротьби з проявом дискримінації. Офіс залучений до розробки законопроекту і додав свої зауваження. Нині документ перебуває на стадії обговорення в парламентських комітетах. Михайло Спасов також нагадав, що починаючи з 2020-го в своїх щорічних доповідях Уповноважений постійно наполягає на необхідності розробки та подання відповідного законопроекту про легалізацію цивільних партнерств в Україні. «Позиція Уповноваженого завжди послідовна — це рівність, права, захист основоположних свобод кожного без привілеїв та обмежень», — резюмував він.

Не може бути жодних застережень до рекомендацій у сфері запобігання дискримінаційним проявам, які під час обговорення представили від експертного середовища, зауважила зі свого боку членкиня Комісії з журналістської етики Ліна Кущ. «Питання завжди у впровадженні, — каже вона. — Часто все впирається у точку нерозуміння журналістами, як можна вчинити в тій чи іншій ситуації». Редактори та ведучі повинні мати певний алгоритм, як реагувати, якщо під час прямого ефіру співрозмовник вдається до висловлювань, які містять мову ворожнечі. На думку Ліни Кущ, потрібно одразу дистанціюватися від цих заяв і чітко давати сигнал аудиторії, що така риторика порушує права, наприклад ЛГБТ-спільноти. Комісія з журналістської етики, керуючись прикладами світових медіа і їхніми редакційними кодексами, закликає створювати такі кодекси й алгоритми в усіх українських медіа.

За словами Ольги Герасим’юк, Національна рада постійно тримає у фокусі питання толерантності та дискримінації. Раніше не було законодавчих можливостей впливати на ситуацію, окрім як розмовляти і намагатися достукатися. Але тепер працює закон про медіа, каже фахівчиня, і в ньому є пункт про створення органів співрегулювання. Саме вони й мають виробити критерії, за якими й можна буде боротися з виявами дискримінації та нетолерантності, мовою ворожнечі й приниження, закликами до ворожнечі. А поки процес триває, медійники можуть працювати з критеріями, напрацьованими разом із громадськістю.

Мовою цифр

Упродовж 2023 року до Уповноваженого з прав людини надійшло 17 звернень щодо питань свободи й захисту від дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності. Це становить майже 5 відсотків від загальної кількості звернень, які стосуються захисту свободи від дискримінації.

11 випадків порушення прав представників ЛГБТ-спільноти було виявлено під час моніторингу ЗМІ та інших джерел поширення інформації. За результатами виявлення цих випадків надіслано відповідні листи до органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів і до Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Ці 11 випадків фактично становлять понад 20 відсотків від загальної кількості виявлених випадків дискримінації за різними ознаками.

Скріншот відео.