«Ти хотів дітей, я тобі їх залишаю»... Записку дружини з такими словами майор ЗСУ Юрій Задоя знайшов на столі, коли повернувся через ротацію з Донбасу. Було це у 2019 році. У квартирі перебували двоє їхніх синів. Відтоді жінка жодного разу не озвалася ні до нього, ні до дітей. Ось що розповів чоловік про сімейну драму.
Юрій Задоя з 2015 року в армії. Нині служить в одній із військових частин Києва. Першого вересня провів синів до школи (на знімку). «За старанне виховання дітей» має подяку від голови столичної Святошинської РДА.
Уже не сподівається на повернення
— Ваша служба столицею не обмежується, на кого тоді залишаєте дітей? — запитую співрозмовника.
— Навіть не уявляєте, наскільки мої хлопці самостійні! — відповідає чоловік. — Уміють робити все, що стосується дому. У них є ще дідусь, мій батько виручає, коли відлучаюся у справах служби. Хлопцям з ним теж цікаво. Моя мама, бабуся дітей, на жаль, померла.
Коли у батька випадають вихідні, сини просять відвести їх в улюблене місце — гараж. У чоловіка є два раритетні автомобілі: «Москвич-401» 1956 року випуску і «Запорожець» 1967 року. Як же синам подобається копирсатися у такій техніці!
«Ми домовилися, що старшому буде старший автомобіль, а молодшому молодший горбатий «Запорожець», — розповідає пан Юрій. — Своїми машинах вони можуть годинами займатися».
Також їм подобається разом гуляти містом, переглядати фільми в кінотеатрі...
Інколи, коли Юрій дивиться на синів, то уявляє, як відчиняються двері їхньої квартири, і хлопці наввипередки біжать до мами, обіймають її і кажуть, як довго чекали... Втім, що далі, то сподівань лишається менше.
Розминулися на півтори години
10 травня 2019-го Юрій повертався додому з Донбасу. Добре пам’ятає той день.
У квартирі застав двох синів, на той час їм було 8 і 12 років. На столі лежала записка.
«У той день ми розминулися з дружиною десь на півтори години, — згадує чоловік. — Молодший син сказав, що мама пішла з дому, коли брат ще не повернувся зі школи, а я знаю, коли у нього закінчуються уроки. Тобто залишила дитину одну в квартирі. Приблизно півтори години він чекав на старшого брата. Спершу діти не зрозуміли, що мама пішла від них не на день і не на два. Записку прочитали, але хтозна, що у голові в дорослих!».
Понад чотири роки минуло відтоді. Як стверджує чоловік, за весь цей час жодного телефонного дзвінка не було від колишньої дружини. Її номер поза зоною досяжності. Певно, змінила картку.
Чому жінка пішла з дому? Прикро, що немає можливості вислухати її думку. Вона нині у розшуку. До того ж у двох одразу. За несплату аліментів її розшукує Державна виконавча служба.
Крім того, із заявою про розшук до поліції звернулися рідні. Пан Юрій також уточнив, що повідомив відповідні органи про те, що колишня дружина отримує субсидію. І це в той час, коли не платить дітям аліменти. Заборгувала вже понад 300 тисяч гривень.
Записку відніс у поліцію
«Ми прожили з колишньою дружиною майже 13 років, якщо точніше — 12 років і 11 місяців, — розповідає чоловік. — Вона з Козятина, що на Вінниччині. Там мала квартиру. Проживали з нею у Києві у моїй квартирі. Можливо, якби на неї не мала великого впливу її мама, вона не залишила б дітей».
Співрозмовник розмірковує так: сімейні негаразди навряд чи когось оминають, але йдеться про інше — мама залишила двох дітей!
У той само день заніс записку у поліцію і повідомив, що дружина пішла з дому. Пізніше зрозумів, що марно комусь щось пояснювати. «Якщо жінка не була наркоманкою чи алкоголічкою, її провину довести дуже складно, — продовжує співрозмовник. — Коли у службі у справах дітей він розповів, що дружина залишила без нагляду синів і невідомо куди подалася, йому відповіли, вона ж не на вулиці і не на вокзалі їх покинула. Діти були у квартирі. То що тут особливого?».
Сподівання на її повернення у чоловіка зникли тоді, коли він отримав повідомлення, що дружина подала заяву на розлучення, де зазначила, що діти мають залишитися з батьком. Суддя надавав час на обмірковування і примирення. Але жінка свого рішення не змінила, і їх розлучили.
Рекордсменка з аліментів
Позбавити дружину материнських прав виявилося непростою справою.
Врешті-решт, після восьми місяців судових слухань жінку позбавили материнських прав на її двох синів. Жодного разу вона не з’явилася у зал засідань.
«Добитися відкриття кримінального провадження на стягнення аліментів виявилося ще складніше, — згадує Юрій Задоя. — Дружина повернулася у Козятин, у свою квартиру. Її сестра працює у Козятині у Державній виконавчій службі. Моя колишня швиденько продала квартиру сестрі. І не тільки квартиру, а й усі речі. Тобто сплачувати аліменти вона не мала з чого — ані роботи, ані житла, ані майна».
Співрозмовник звернувся до поліції Козятина із заявою про відкриття кримінального провадження за несплату аліментів. Підозрює, що поліцейські відмовили в цьому не без участі родички колишньої дружини. Тільки після звернення до прокуратури йому вдалося це зробити.
Два роки тому її оголосили у розшук. Пану Юрію було відомо, що у під’їзді будинку колишньої розташована й квартира слідчого поліції.
«Якось я зателефонував йому і кажу, що можу підказати, де шукати оголошену у розшук жінку, — розповідає чоловік. — Підніміться на такий-то поверх, подзвоніть у таку-то квартиру і знайдете її там. Знаєте, що він відповів? Мовляв, нині масковий режим і ходити по квартирах заборонено».
Тим часом уже набігла чимала сума аліментів і пені. Як уточнив Юрій Задоя, мама заборгувала дітям понад 300 тисяч гривень.
Про цю справу в нас знають усі!
У Державній виконавчій службі Вінницької області на телефонний дзвінок автора публікації відповіла жінка, яка на прохання назвати себе сказала, що вона головний спеціаліст Марина Підгородецька.
Коли назвав прізвище боржниці аліментів, пані Марина одразу зауважила: «Про цю справу у нас всі знають». Порадила звертатися письмово і тоді на журналістський запит будуть думати, яку надати відповідь.
На запитання: як так може бути, що з 2019 року жінка не платить аліменти, почув у відповідь, що у цій справі виконавцями вчинено всі необхідні дії.
— Але ж результату немає, — нагадую співрозмовниці.
— Мені відомо, що її розшукують, — відповідає головний спеціаліст.
— А до того, як оголосили у розшук, чому не платила? — ставлю ще одне запитання.
Розмова закінчилася на тому, що маю надіслати письмове звернення. Тим часом двоє дітей уже чотири роки не отримують грошей.
Фото надано Юрієм Задоєю.
