Власне, «Міжнародний досвід організації та функціонування ветеранської патронатної служби» і став предметом обговорення під час публічних консультацій, що відбулись у Комітеті Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів за участі народних депутатів, представників міжнародних організацій, центральних органів виконавчої влади, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та громадських організацій. Захід проходив за сприяння Програми USAID «РАДА: наступне покоління». Обговорювали, зокрема, підтримку ветеранів та їхню інтеграцію в суспільство, морально-психологічну, фізичну реабілітацію та професійну перепідготовку.

«Ми живемо в історичний період. І необхідність адаптації ветеранів у цивільне життя ні в кого не викликає сумнів», — зауважила голова комітету Галина Третьякова (на знімку), наголосивши на необхідності вироблення ветеранської політики.

Водночас, за її словами, під час створення патронатної служби для ветеранів варто врахувати низку аспектів. Ідеться, зокрема, про те, що не всі офіси держави є прозорими та зрозумілими для громадян і ветеранів. Г. Третьякова також акцентувала увагу на розпорошеності проектів для ветеранів від різних міністерств. «За великої кількості наявних флагманських проектів центральних органів виконавчої влади для ветеранів, дуже важко орієнтуватися, який саме проект потрібно вибрати в той чи інший час після демобілізації для того, щоб отримати якісні публічні та діджиталізовані послуги від держави», — зазначила вона.

Ще одна складова, на якій зауважила голова комітету, — волонтерський рух. Він є унікальним для України і його, за її словами, варто використати й після того, як військовослужбовці будуть демобілізовані. У цьому контексті Г. Третьякова нагадала про законопроект № 9423 «Про державну ветеранську патронатну службу», який нині перебуває на опрацюванні комітету.

Він, за словами політика, містить низку новел і народився на противагу урядовій постанові про патронатну службу, бо не всі народні депутати погоджуються з нею.

Зокрема, документом пропонується створити Державну ветеранську патронатну службу, яка діятиме впродовж п’яти років на засадах державно-волонтерського партнерства. «Волонтери не можуть безкінечно надавати послуги, в тому числі нашим військовим, не маючи жодної копійки оплати з державного бюджету», — зазначила депутат, додавши, що в проекті зроблено акцент саме на індивідуальному підході до ветеранів, до потреб, які має конкретна людина. У ньому також акцентується, що оплата такого патронатного працівника здійснюється не на фіксованому окладі, а на засадах проектного менеджменту, а саме наданні конкретних послуг конкретній особі.

Водночас Галина Третьякова наголосила на тому, що комітет домовився опрацьовувати цей та інші законопроекти щодо ветеранів спільно із громадськими організаціями. «Наш план передбачає: опрацювання ветеранської політики; перезавантаження закону про соціальний захист ветеранів; створення служби, яка має безпосередньо підхопити та надавати інформаційні послуги демобілізованому воїну; реєстрацію законопроекту, узгодженого з центральними органами та волонтерським рухом, щодо ветеранського бізнесу», — зауважила депутат, додавши, що комітет відкритий до подальшої роботи і робитиме все, щоб цей план було виконано.

У свою чергу голова підкомітету з питань реабілітації ветеранів Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Ірина Никорак (на знімку) зауважила, що якісна ветеранська політика — це насампред питання обороно-здатності нашої держави. «Тому такі публічні дискусії позитивно впливатимуть на те, щоб фундаментально змінити підходи до формування ветеранської політики і в подальшому це буде пріоритетом для нашої держави», — сказала вона.

Нині в Україні вже налічується майже мільйон ветеранів, а за оцінкою Мінветеранів, їхня кількість після завершення війни буде приблизно 4—5 мільйона осіб. «Сьогодні дослідження громадських організацій демонструють, що 47 відсотків українців сприймають ветерана як людину з інвалідністю. Але це далеко не так. Ветерани нині — це молоді хлопці і дівчата, наші захисники та захисниці, які готові розбудовувати країну, піднімати економіку та бути активними учасниками громадських і політичних процесів», — наголосила І. Никорак, додавши, що під час створення єдиної системи, яка забезпечила б їм доступ до соціальних послуг, медичної допомоги, працевлаштування і психологічної підтримки, потрібно керуватися принципом формування спроможності ветерана, а не залежності.

За словами політика, потрібен аудит і перегляд усіх послуг і заміна уніфікованих пільг для всіх на систему адресної допомоги, яка відповідатиме потребам конкретного ветерана. «Очевидно, що реінтеграція ветеранів до цивільного життя вимагає міжвідомчої, міжсекторальної співпраці. І це не лише питання держави, а й суспільства загалом. Це важливе завдання, яке потребуватиме колосальних зусиль від усіх сторін», — переконана І. Никорак.

Власне, під час заходу запрошені представники міжнародних організацій поділилися з учасниками публічних консультацій досвідом та супроводом ветеранів в їхніх країнах.

Зокрема, адаптація військовослужбовців США до цивільного життя засвідчує, що всі військовослужбовці, які звільняються з армії, мають право на адаптацію до цивільного життя протягом 180 днів ще до звільнення в запас або виходу у відставку. Це право не залежить від вислуги років на військовій службі. Водночас консультації щодо звільнення можуть проводитись протягом року ще до самого звільнення. Під час таких консультацій військовослужбовцям пропонується заздалегідь складати індивідуальний план власної адаптації до цивільного життя у складанні якого їм допомагають спеціальні консультанти. Крім того, перелік та обсяг пільг ветеранам, які проходили військову службу тільки в мирний час, відрізняється від пільг, які надаються учасникам війн та збройних конфліктів.

«Такий підхід є логічним та справедливим. На відміну від військових зарубіжних країн, військовослужбовці ЗСУ і члени їх родин через брак інформації елементарно не знають навіть, куди їм звертатися, щоб отримати відповідні послуги з реабілітації чи соціальних послуг»,— зауважила І. Никорак, додавши, що в нас і досі відсутній реєстр потенційних надавачів послуг у різних громадах. Хоча відповідне доручення Міністерство ветеранів давно отримало.

Зрештою, як зазначали учасники консультацій, аналіз міжнародного досвіду дасть змогу запозичити найоптимальніші для нашої країни досягнення та уникнути можливих помилок під час створення ветеранської патронатної служби.