Під час засідання Тимчасової робочої групи Верховної Ради з підготовки законопроекту про можливість лікування за кордоном осіб, засуджених до позбавлення волі, який спроможний вирішити подальшу долю екс-прем’єра Юлії Тимошенко, вже досягнуто певного компромісу між більшістю та опозицією. Зокрема, народні депутати погодилися з тим, що задля проходження лікування за кордоном засудженими повинні бути внесені відповідні зміни не лише до Кримінального кодексу, а й до Кримінального процесуального та Кримінально-виконавчого кодексів України. Опозиція запропонувала новий варіант законопроекту з урахуванням пропозицій депутатів від Партії регіонів, висловлених раніше.
У цьому законопроекті передбачена можливість умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у зв’язку з необхідністю лікування засудженої особи за кордоном, а час лікування зараховуватиметься у строк невідбутої частини покарання. Водночас засуджені за тяжкі злочини не зможуть скористатися правом на лікування за кордоном.
Після того, як новий законопроект роздали членам робочої групи, було оголошено перерву для ознайомлення з пропозиціями.
Голова робочої групи, народний депутат від фракції Партії регіонів Геннадій Васильєв наголосив: «Не можна відпрацювати законопроект без змін до кримінально-виконавчого законодавства. Спочатку треба узгодити принципи, а потім виробити погоджений законопроект і лише тоді його можна виносити на голосування».
Робоча група підтримала пропозицію депутата Віталія Журавського (ПР) про те, що рішення робочої групи мають прийматися шляхом консенсусу. Тобто, якщо один із членів робочої групи заперечує проти якого-небудь параметра законопроекту, рішення не приймається взагалі.
Після перерви члени робочої групи знову пересварилися і жодного рішення не ухвалили. Регіонали не погодилися з пропозицією про умовно-дострокове звільнення у зв’язку з потребою лікування за кордоном, та що час лікування зараховуватиметься у строк відбування покарання. На думку представників більшості, опозиція порушила домовленості та основоположний принцип — що мова може йти лише про перерву у відбуванні покарання, а не про звільнення. Неприпустимим, на думку більшості, є і норма про можливість остаточного звільнення від відбування покарання під час лікування, бо такого терміну — «остаточне звільнення» — немає у кримінальному законодавстві жодної країни Європи. Опозиція запропонувала Партії регіонів розробити власний законопроект про лікування засуджених за кордоном із урахуванням висловлених пропозицій, однак регіонали не хочуть подавати власний законопроект. Зрештою, робоча група, не ухваливши жодного рішення, розійшлася до завтра.
Геннадій Васильєв, голова робочої групи (Партія регіонів):
— Місія спостерігачів ЄС закликала депутатів знайти консенсус під час напрацювання законопроекту про лікування засуджених за кордоном. Ми визначили основні принципи нашої роботи — дійти згоди, бо законопроект, який напрацює чи опозиція, чи Партія регіонів, не пройде у залі, бо не вистачить голосів. Ми проголосували за принципи, за концепцію, згідно з якою повинен бути побудований законопроект. Але дійшли згоди лише щодо шести пунктів, а 19 — не погоджено. У новому законопроекті від опозиції залишаються суттєві питання — має бути висновок лікарів, що пройдене лікування не дало результатів, визначено строк лікування за кордоном, і що засуджений має зобов’язатися після закінчення лікування повернутися для відбуття покарання.
Геннадій Москаль (фракція «Батьківщина»):
— Ми дійшли висновку, що не можна вносити зміни тільки до Кримінального кодексу, тому що виконувати рішення суду має пенітенціарна система, адже коли засуджений потрапляє до колонії, то він уже підпадає під дію Кримінально-виконавчого кодексу. Для отримання рішення суду про умовно-дострокове звільнення у зв’язку з необхідністю лікування за кордоном має бути вироблено механізм. Це й передбачено у запропонованих змінах до КВК.
