Зокрема, йдеться про те, що в Україні більше не буде селищ міського типу. Вони мають стати селищами або селами. Новий статус визначатиметься кількістю населення. У селищі має проживати п’ять — десять тисяч жителів. Якщо менше — тоді це село, якщо більше — місто.

Що принесуть ці зміни громадам? І як відбуватимуться вони на Хмельниччині?

До кінця жовтня в області ще залишалося 24 селища міського типу. Навіть попри однаковий статус тепер вони належать до різних «вагових» категорій. Приміром, ще кілька років тому Теофіполь був райцентром з кількістю населення майже сім тисяч жителів. Потужний цукровий завод визначає його економіку. В розпорядженні місцевого населення Будинок культури, музична школа, спортивний комплекс, а ще — Теофіпольська центральна районна лікарня.

А менше як за двадцять кілометрів розташована Базалія. Тепер у ній не набереться і двох тисяч жителів. Економіка ґрунтується на підприємствах сільського господарства. З освітньо-культурних закладів — школа, дитсадок,

Будинок культури. З Теофіполем Базалії не потягатись.

Тепер їхні шляхи розійдуться ще далі. Принаймні формально, бо, відповідно до закону, Теофіполь стане селищем, а Базалія — селом. Хоча й раніше всі розуміли, що так воно і є. На практиці в житті тих, хто там мешкає, взагалі мало що зміниться.

А от фінансові зміни все-таки будуть. Приміром, вони можуть торкнутись освітньої субвенції. До цього часу в селах для її отримання середня наповнюваність у класах мала бути не менше 11 учнів, а у смт, як і в містах, — 16,5. Тепер зміна статусу має змінити ситуацію.

З початком дії нового закону на Хмельниччині всі смт розподіляться тільки на села чи селища. До міста ніхто не дотягнув.

За свою майже півтисячолітню історію Антоніни так само не стали містом, хоча завдяки старанням власників у XVIII столітті цей край навіть називали маленьким куточком Європи. Колись Антоніни були волосним центром, за радянських часів побували райцентром. А з шістдесятих років закріпилася назва смт.

Хоча селянами в класичному розумінні цього слова антонінці ніколи себе не вважали. До цього часу тут зберігся і палац, і парк, і двоповерхові будинки, котрі були зведені для місцевої еліти майже три століття тому.

А от з розвитком економіки Антонінам не пощастило. Колишня, ще панська, гордість — цукровий завод припинив своє існування, і нічого нового та потужного створити так і не вдалося. Зате культурно-освітній простір тут доволі широкий, як для такого невеликого населеного пункту: є свій ліцей, школа-інтернат, музична школа, Будинок творчості школярів, дитячий оздоровчий табір, бібліотека і навіть ДЮСШ.

Хоча більшість мешканців живе переважно сільським життям, маючи городи й худобу, проте в глибині душі вірить, що Антоніни все-таки можуть стати містом. Однак, за законом, цього не буде — людей не вистачить.

За словами селищного голови Антонінської територіальної громади Анатолія Оцалюка, новий статус селища якихось істотних змін, окрім того, що потрібно буде переробити цілу низку документів, він поки що не бачить. Адже для громади, до складу якої входить 34 населені пункти, практично нічого не зміниться, а Антоніни залишаться центральною садибою.

Свою думку з приводу нововведення висловив директор з науки й розвитку Українського інституту громадянського суспільства, народний депутат першого скликання Анатолій Ткачук: «У міжнародній практиці статус міста визначається не так кількістю, як щільністю населення на квадратний кілометр та централізованим водопостачанням і водовідведенням. Адже є міста, в яких живе буквально кілька сотень людей, але вони історично не займалися аграрним сектором. Натомість у них є вся міська інфраструктура».

Утім, нічого поганого у тому, що смт стануть селами, він не бачить. Навпаки, від цього отримають ще й вигоду. Адже, приміром, у місті діють певні обмеження по землі, зокрема ставках земельного податку, є свої вимоги до отримання освітньої субвенції, яких немає для села. Тож, втрачаючи статус, населені пункти здобувають фінансову вигоду.

Крім того, на його думку, не варто боятися, що впровадження закону вимагатиме надмірних зусиль з боку місцевої влади. Практично всі міста залишаться містами, а селища — селищами, от тільки всі смт перейдуть до розряду останніх. А вже після цього, якщо громада захоче набути іншого статусу і матиме для цього підстави, то вона має почати відповідну до закону процедуру переходу.

Хмельницька область.

На знімку: донедвана Антоніни були селищем міського типу, однак відповідно до нового закону н. п. змушений змінити свій статус. До міста він не дотягнув, тож тепер буде селищем.

Фото зі сторінки Антонінської громади.