Протягом місяця поціновувачі сучасного мистецтва зможуть насолодитися тонким гумором, філософською глибиною та грою смислів, закладених у роботах майстра.
Одразу біля входу нас зустрічає сер Вінстон Черчилль, точніше, його портрет, натякаючи на прихильність автора до історичних паралелей. «Never give up!» («Ніколи не здавайтеся!») — попереджає поглядом британський політик, який привів країну до перемоги над Гітлером.
Часи тепер інші, та проблеми схожі. Тому в галереї збирають донати для 3-ї штурмової бригади — хлопцям потрібні ударні дрони... Сатира Шерешевського — зброя не летальна, але за масового застосування здатна похитнути міф про непереможну російську армію і велику рашистську культуру. І натякнути декому, що він робить фатальну помилку...
Робота Шерешевського «Папа слухає вагнера», представлена на одній з минулих виставок, — тонкий і високохудожній тролінг! За сюжетом нагадує «Повернення блудного сина» Рембрандта, але контекст зовсім інший: переляканий військовий злочинець стоїть навколішки перед тим, хто роздає індульгенції...
Пригадується ще одне сатиричне полотно Шерешевського про миротворчу роль деяких міжнародних організацій: компанія старших жінок у чудернацьких капелюхах неквапливо попиває чай, вочевидь, за переглядом останніх новин...
Цього разу в галереї представлено інші роботи, і не тільки на воєнну тематику («Одинокість в мережі», «Океан Ельзи»). У центрі уваги — портрети наших воїнів, як то кажуть, головних спонсорів усіх мистецьких заходів воєнного часу.
Війна змінила київські пейзажі — тепер їх прикрашають як не протитанкові їжаки, то мішки з піском. На одній із робіт Шерешевського зображено встановлений колись на Володимирській гірці пам’ятник Данте Аліг’єрі, який визирає з купи захисних мішків із землею, помітно пошарпаних за рік широкої війни. На обличчі «батька італійської літератури» можна прочитати щире здивування: мовляв, не так я уявляв собі пекло, друзі! Внизу на полотні — цитата з «Божественної комедії» Данте: «На півшляху свого земного світу я трапив у похмурий ліс густий...».
«На півшляху свого земного світу я трапив у похмурий ліс густий...»
Та навіть у тій похмурій лісосмузі, відвойованій у ворога, трапляються хвилини спокою і тиші, як у вояків із картини Шерешевского «Ранкова кава». Вони жартують, підштрикують один одного, адже настрій і в пеклі бою має значення...
Зважити шанси окупантів допомагає переосмислений автором сюжет із «Кримінального чтива». При цьому ім’я одного з найпотворніших кіноперсонажів — Зед — художник пише через гібридну літеру, якою маркують рашистську техніку. У фільмі Брюс Вілліс його попереджає, щоб навіть не думав хапатися за зброю, бо помста прилетить миттєво.
Болотяний принц Зігфрід теж за це поплатиться. Одне слово, задимлений російський корабель, за легким порухом руки художника, обов’язково піде на дно, а з ним — і вся ця карнавальна «тюрма народів».
Деякі його полотна і справді виявилися пророчими — як-от «Smoke on the Water» («Дим над водою»). Не встиг Шерешевський виставити його на своїй фейсбук-сторінці, як надійшла бомбезна новина: наші ЗСУ відправили на дно флагман російського флоту — крейсер «москва».
«Кажуть, ви можете передбачати майбутнє. Що нас чекає далі?» — запитую в маестро.
«Ну я ж написав одного диктатора в труні, але ще й досі не справдилося. Тому трохи побоююсь озвучувати. Щоб не наврочити...» — віджартовується митець.
«Розвідник».
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
