Це авто Андіс особисто доправив спецпризначенцям.
Два з них конфісковано в тих, хто кермував машиною в стані алкогольного сп’яніння. Вилучені в таких водіїв авто латвійці передають для потреб українських захисників.
З паном Андісом спілкувалися після його чергового повернення з Латвії. Він доправив ще п’ять автомобілів. За кермом одного з них особисто перебував у дорозі. Розповів, що дві машини замовляли військові з частини, що дислокується на території області. Ще дві — «буси» Volkswagen Т4 — передасть волонтеру з Вінниці Володимиру Затайдуху для оборонців на Бахмутському напрямку. П’ята автівка після ремонту також поїде на фронт.
Колони в Україну вирушають у п’ятницю
Українським військовим Андіс допомагає від початку великої війни. Першу машину пригнав для лейтенанта з Тульчина, спецпризначенця Ростислава Покиньчереди. На жаль, він загинув дуже молодим, на той час йому виповнився тільки 21 рік.
Тоді вирішив на спомин про Ростислава привезти зі своєї країни ще 10 автомобілів для військових. Вдалося більше — натепер уже понад 40...
— Рекорд служби мого авто на фронті становить 45 хвилин, — каже співрозмовник. — Стільки часу вдалося використати хлопцям транспорт до його знищення. Тому й черга велика, бо на фронті машина не може довго служити. Приємно, коли бачиш, що це потрібно людям і вони дякують. Деякі машини сам доставляю військовим. Проїду півтори тисячі кілометрів з Латвії, трохи відпочину і знову вирушаю в дорогу, тепер уже на фронт.
До слова, цього разу Андіс повернувся в Україну якраз у свій 62-й день народження. «Зробив сам собі подарунок, — усміхається він. — Прохань забезпечити транспортом не стає менше. Мої друзі продовжують шукати транспорт уже в інших країнах, бо в нас усе підібрали».
Колони машин вирушають в Україну здебільшого у п’ятницю. Чому саме в цей день? Бо кінець робочого тижня. Є можливість домовитися з водіями, які погодяться пожертвувати своїми вихідними. До кордону з Україною відстань — тисяча кілометрів. У колоні їде бус, який потім повезе назад водіїв, коли ті передадуть машини українцям.
Запитую, як він добирається від нас до Латвії.
«На автобусі чи маршрутці, — відповідає. — З Вінниці ходить транспорт. 29 годин у дорозі. У середньому поїздка в один кінець стає у сто євро».
За його словами, пошук і доставку машин організували його друзі, з-поміж яких є колишні автогонщики, з якими раніше працював Андіс. Каже, у них у Ризі є клуб спортивних автомобілів. На його базі зосереджують придбаний транспорт. «У клубі працює українець Дмитро, — каже Андіс. — Він оглядає кожну машину, як кажуть, крутить гайки, готує до поїздки в дорогу».
А почалося все з того, як на початку війни добрий знайомий Андіса на ім’я Рейніс вирішив передати українцям перші автомобілі. Він загітував вісьмох гонщиків і вони вирушили в дорогу. Завезли вісім джипів. «Те, що побачили тут, в Україні, вразило до глибини душі, — продовжує співрозмовник. — Після повернення Рейніс розповів це у своєму дописі в соцмережі й попросив латвійців допомогти коштами на придбання більшої кількості автомобілів. Через деякий час він не приховував захвату! Не повірив, що таке можливо. Латвійці переказали на вказаний рахунок 250 тисяч євро! Це була фантастична сума благодійного внеску».
На «машини-алкаші» черга на пів року
Андіс каже, що до забезпечення українських військових транспортом долучилася латвійська влада. За його словами, у них прийняли закон про конфіскацію транспорту у п’яних водіїв (такі авто називають «машини-алкаші») і передачу його «на війну» в Україні. І цей закон працює.
«Якщо у крові водія виявили півтора проміле алкоголю, у нього відбирають машину на користь українських військових, — пояснює Андіс. — Якщо рівень алкоголю менший, водія все одно покарають. І також дуже жорстко. Йому пропонують викупити власне авто, інакше його теж конфіскують».
За словами співрозмовника, були випадки, коли конфіскували навіть елітну машину марки «Порше». Щоправда, її не передали в Україну. Автомобіль продали, а за виручені кошти придбали пальне. Ним заправили конфісковані машини, які переганяють в Україну.
Волонтер уточнив, що заявок на отримання «п’яних» автомобілів назбиралося стільки, що черга на них розтягнулася приблизно на пів року.
Андіс запитує: «А чому у вас не приймуть такий закон? Це була б гарна підтримка військовим, які постійно просять транспорт. Та й п’яних за кермом стало б менше, а отже — й аварій на дорогах».
Фото надано волонтером Андісом.
