Востаннє такі огляди тут проводили у 1990-х. Закрили дзвіницю для екскурсантів через незадовільний стан пам’ятки. Ремонт унікальної будівлі проводили у 2011-2012 роках, але тоді було виконано лише першочергові роботи.

Ремонт на верхніх поверхах, а також реконструкцію колон другого ярусу вдалося завершити завдяки фінансовій підтримці однієї з комерційних компаній. Як повідомив генеральний директор Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Максим Остапенко, благодійники виділили на оновлення історичної споруди 3,5 млн грн через благодійний фонд «Українська лавра». За його словами, дзвіниця потребувала висотних робіт, було необхідно усунути багато дефектів та пошкоджень, які з’явилися протягом останніх років.

«Десятиліттями верхні яруси були не доступні для відвідування. Третій і четвертий яруси дзвіниці відкриті для огляду. Цей об’єкт стане однією з окрас Києво-Печерської лаври і міста Києва», — зазначає Максим Остапенко.

Першу екскурсію тут уже провели — для журналістів і благодійників.

Генеральний директор заповідника наголошує, що реставрації потребують 144 архітектурні та історичні пам’ятки на території лаври. Він переконаний, що наступного року за підтримки держави буде проведено низку необхідних робіт з їх оновлення. Адже Верховна Рада, за його словами, заклала в бюджет необхідний обсяг реставраційних робіт, які визначалися заздалегідь.

Директор та співзасновник компанії-мецената Артур Міхно зазначив, що до фінансової підтримки реставрації дзвіниці його спонукало розуміння того, що у лаврі протягом тривалого часу все «московське» заохочувалося, а українське притлумлювалося.

«Ми хотіли бути з тими, хто теж усвідомлює, що Перемога має бути не лише на фронті і кордонах нашої держави. Перемогу треба здобувати і тут, всередині», — наголосив Артур Міхно.

Нагадаємо, що велика лаврська дзвіниця (ще дві дзвіниці є поблизу печер) — найвища споруда столиці. Як зазначають у заповіднику, побудована вона у 1731—1745 рр. у класичному стилі під наглядом архітектора Йогана Готфріда Шеделя. До її появи в лаврі існували лише дерев’яні «звонниці», що були знищені в 1718 р. великою пожежею.

Тривалий час дзвіниця була найвищою мурованою спорудою Східної Європи, її висота становить 96,5 м. На будівництво вежі витратили майже 5 млн цеглин та 20 тис. т вапна. Фундамент — гранітний, завтовшки 8 м 52 см і глибиною залягання від 4 до 6 м. Товщина стін першого ярусу дзвіниці — 8 м, діаметр — 29 м; на покриття купола використано 3,5 кг сусального золота.

Характерною особливістю декоративного оздоблення дзвіниці є широке використання керамічних деталей. З кераміки, що виготовлялася на лаврських цегельних заводах за рецептом та наглядом Шеделя, виконані фризи антаблементів, орнаментальні вставки, капітелі колон верхніх ярусів. На третьому ярусі було розміщено дзвони. Наприкінці ХІХ ст. їх налічувалося 12, загальна вага — 96 т. На четвертому ярусі з 1903 р. працює встановлений фірмою Андрія Єнодіна годинник-куранти — без циферблата і стрілок. Години відбиває великий дзвін, щоп’ятнадцять хвилин передзвін малих дзвонів утворює музичну гаму. Загальна вага механізму — 4,5 т. На двох верхніх ярусах споруди для огляду панорами міста влаштовано огороджені балюстрадами майданчики.

У 1930-х рр. дзвіниця втратила більшість своїх дзвонів, а під час Другої світової війни значно постраждала від пожежі. Її капітальну реставрацію здійснено в 1957—1963 рр. Щоб піднятися на верхівку чотириповерхової вежі, потрібно здолати 374 сходинки.

Фото Олександра КЛИМЕНКА.