«Років чотири-п’ять тому був у музеї в Опішні. Мені сподобався настрій і ентузіазм людей, які тут працюють. Є бажання й можливість допомогти закладу поповнити колекцію різними унікальними екземплярами. Я сам родом з Полтавщини, тому будемо разом робити кращим наш край. Це туризм, який розвиватиме і Опішню, і Полтавщину», — каже колекціонер.
Ця цегла представляє Київщину.
«Цегла Київщини різниться від іншої своєю особливістю — жовтим кольором. Це залежить від кольору глини. Уся цегла таврована. Є кілька різновидів таврувань: повністю написане прізвище й ім’я або одна велика літера (перша літера прізвища), іноді залишали ініціали й рік випуску», — характеризує нову колекцію науковий співробітник Національного музею гончарства, який досліджує кахлярство, Богдан Пошивайло.
Збирати цікаві речі Дмитро Музичук почав ще у дитинстві.
«З дитинства мав інтерес до антикваріату і це був поштовх займатися цією справою далі. Десь років сім-десять тому до рук потрапила цеглина. І вона вказала напрямок, з чого мені починати. Я зрозумів, що це буде цегла. І так розпочався мій шлях у колекціонуванні. Я люблю мистецтво й цегла для мене — це і є мистецтво. Адже ми можемо побачити мистецтво підприємців того чи іншого століття, які ставили своє тавро», — продовжує розповідь Дмитро.
Колекція цегли Дмитра налічує майже 500 штук. Це переважно екземпляри зі старих будівель, які списувалися й зносилися у різних містах України.
«Це будівлі, зведені до революції. Нині ми бачимо, що їх активно зносять, не бережуть нашу культурну спадщину. Шкода. Все, що залишається, — ось ця цегла. Завдяки їй та тавруванням ми можемо бачити, що в той чи інший час велася підприємницька діяльність. Люди активно цим займалися чи на фабриках, чи на власному подвір’ї. Майже в кожному місті України є така цегла», — продовжує колекціонер.
Розбирає завали будівель Дмитро рідко, лише коли випадає така можливість. Переважно обмінюється цеглинами з колегами-колекціонерами. Рідше — купляє.
«Колекціонування цегли — це специфічний напрям, де всі одне одного знають. Тому в більшості випадків ми не перепродуємо, а міняємося», — роз’яснює специфіку колекціонування Дмитро.
Завдяки таким свідомим українцям, як Дмитро Музичук, наша національна духовна скарбниця буде збережена для наступних поколінь. Адже щире бажання захистити кордони й втримати культурний фронт міцно кріпиться у серцях українців.
Слава Україні! Слава нашим захисникам!
Світлана ПРУГЛО, завідувачка інформаційної служби Національного музею гончарства.
Фото Олега КОВАЛЕНКА.
