Історик і мистецтвознавець Микола Бендюк розповів, як потрапила до нього ця листівка Ніла Хасевича. Він придбав у селі Розваж колишнього Острозького, а нині Рівненського, району на Рівненщині стару хату. Прибираючи на горищі, знайшов стару сумку, а в ній — дереворити роботи Ніла Хасевича. Тепер одна із листівок буде в експозиції нашого музею.
Це привід ще раз згадати Ніла Хасевича. Він народився 26 листопада 1905-го на Рівненщині в родині священника. Ніл Хасевич — художник-графік, громадсько-політичний діяч. Лицар Срібного Хреста Заслуги.
«У своєму житті я втратив уже все, але як довго залишиться бодай одна краплина моєї крові, я буду битися з ворогами свого народу. Я не можу битися зброєю, але б’юся різцем і долотом. Я, каліка, б’юся в той час, коли багато сильних та здорових людей у світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива. Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б’ються», — писав патріот.
Він, випускник Варшавської академії образотворчих мистецтв, міг би зробити блискучу кар’єру. Однак обрав шлях визвольної боротьби.
Ніл Хасевич став членом Волинського українського об’єднання та Організації українських націоналістів (ОУН). Протягом 10 років (1942—1952) Ніл Хасевич у підпіллі національно-визвольної боротьби — боєць групи УПА «Північ» на Волині. Діяв під псевдо Зот, Рибак, Старий тощо. Був активним членом крайової референтури пропаганди Організації українських націоналістів. Керував друкарнею повстанців. Загинув 4 березня 1952-го у бункері біля Сухівців Клеванського району на Волині.
Вікторія ДАШКО, директор Сарненського історико-етнографічного музею.
На знімку: передана музею оригінальна листівка Ніла Хасевича.
Автопортрет Ніла Хасевича, 1945 рік.
Фото Василя СОСЮКА.
