Вона очолила комітет у доволі непростий час, сповнений багатьох викликів. Щоб своєчасно реагувати на них і успішно долати, потрібна синергія багатьох людей, переконана політик. Не дарма ж представники громад називають профільний комітет дружнім до місцевого самоврядування. Саме ця синергія, так би мовити, політика згуртованості, й має стати рушійною силою під час нашого шляху до Перемоги та європейського майбутнього. Тож про те, яку роль на шляху до ЄС відіграватиме місцеве самоврядування, яке у щорічному звіті Єврокомісії визначається як основа стійкості України, та які першочергові завдання стоятимуть перед самоврядними органами й комітетом — в інтерв’ю з Оленою Шуляк.
— Пані Олено, 13 грудня буде рік, як ви очолили комітет, і очолили ви його у доволі непростий період, сповнений багатьох викликів. Яким цей рік був для вас і для комітету, чи вдалося реалізувати все задумане?
— Я б охарактеризувала цей рік одним словом — синергія. Ідеться про потужну синергію всіх представників нашого комітету, які мобілізували сили задля конкретних результатів. На сьогодні у нашому комітеті активно працюють 13 підкомітетів, а також 17 робочих груп, які щодня аналізують тонни інформації та напрацьовують необхідні для країни законодавчі зміни. Серед них багато стосуються посилення децентралізації та євроінтеграції, це надважливі вектори руху для нас. У цьому контексті виокремлю Закон № 3077-ІХ «Про службу в органах місцевого самоврядування» — один із найбільш масштабних законів у сфері місцевого самоврядування, адже він важливий і для реформи децентралізації, і для євроінтеграції у сфері публічної служби. Цей документ вийшов з підкомітету адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування, який очолює Віталій Безгін, і він безпосередньо доклав чимало зусиль, щоб документ вийшов у тій редакції, яка буде максимально корисною для країни. На сьогодні закон ухвалено та підписано Президентом, тож у державі запрацюють нові європейські правові та організаційні засади служби в органах місцевого самоврядування як професійної та політично неупередженої діяльності.
Згадаю і законопроект № 4254 про публічні консультації, який наш комітет уже рекомендував до другого читання. Консультації — це вимога часу. Тим паче, ми можемо використовувати безліч інструментів для того, щоб почути і врахувати думку людей: і офлайн, і онлайн. Чималий внесок у створення цього законопроекту та його проведення до зали парламенту для голосування зробила наша колега Аліна Загоруйко. Станом на сьогодні ми очікуємо, що парламент розгляне його у другому читанні в першому кварталі 2024-го, бо повноцінне відновлення і подальший розвиток країни без участі громадян неможливі.
Загалом же протягом 2023-го комітет розглянув 120 питань різної спрямованості: законопроекти, питання виконання контрольних повноважень тощо. Було проведено 67 заходів, серед яких засідання, круглі столи, обговорення, консультації, відкриті діалоги. Це командна робота, і перерахувати все просто неможливо, та й не треба, адже головне — це якісна реалізація законодавчих рішень, яка посилюватиме повноваження наших громад та наближатиме Україну до ЄС.
— На думку багатьох експертів, зокрема й міжнародних, ми зберігаємо сталість децентралізації попри воєнний стан куди більш ефективно, ніж будь-яка інша країна. На вашу думку, за рахунок чого це вдається?
— Сталість децентралізації насамперед пояснюється неймовірним людським капіталом, бо громада — це перш за все люди. І в нашому випадку це жителі, які об’єдналися заради вирішення спільних питань місцевого значення і які повірили, що вони можуть самостійно обстоювати свої інтереси — і їм це вдалося.
Допомогло і створення дієвих адміністративних структур на місцевому рівні, які навіть у кризових ситуаціях упоралися зі збільшеним обсягом послуг, що надавалися в тому числі й вимушеним переселенцям. Ідеться про повністю сформовані ЦНАПи, відділи соціального забезпечення тощо, які прийняли на себе перший удар.
— Місяць тому Європейська комісія рекомендувала розпочати переговори про вступ України до ЄС. Тож хочу запитати: яку роль на цьому шляху відіграватиме місцеве самоврядування? І які завдання у контексті європейського шляху стоятимуть перед комітетом зокрема і парламентом у цілому?
— Якщо ми говоримо про місцеве самоврядування, то ми, як країна, повинні повністю впровадити засади пропорційності та субсидіарності (управління за принципом «знизу вгору». — Ред.). Для цього необхідно врегулювати питання розподілу повноважень між органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також — між різними рівнями самоврядних органів. Ідеться про оновлення закону про місцеве самоврядування, а також галузевого законодавства. Щоб повноцінно забезпечити реалізацію згаданого принципу субсидіарності, слід також впровадити механізм нагляду за законністю рішень органів місцевого самоврядування. Тобто розглянути та прийняти законопроект № 4298 про місцеві державні адміністрації в частині створення органів префектурного типу.
Також слід оновити законодавство, що регулює транскордонне співробітництво (відповідний законопроект № 9450 очікує на друге читання. — Ред.). Це дасть громадам змогу стати більш активними у реалізації програм співробітництва з ЄС, а в подальшому — і в роботі з іншими фінансовими інструментами Євросоюзу.
Також мусимо й далі оновлювати закон про засади регіональної політики, бо він дозволить Україні перейти до реалізації політики згуртованості — основної політики ЄС, що спрямована на чесний і рівний розвиток регіонів Європи. Але це ще не всі завдання. На законодавчому рівні потребує врегулювання й питання управління структурними фондами ЄС відповідно до вимог статей 174 та 175 Договору про функціонування Європейського Союзу.
— У звіті Єврокомісії також зазначається, що фінансова база місцевих громад має бути зміцнена. Водночас багато критики лунає щодо ухваленого парламентом закону про військовий ПДФО, мовляв, цей закон ставить хрест на децентралізації й фінансовій спроможності громад...
— Питання оптимальної моделі зарахування ПДФО — комплексне та, я б сказала, філософське. Тому і розглядатися воно має в комплексі з повноваженнями, на фінансування яких відповідний податок спрямовується.
Значний дисбаланс у військовому ПДФО — це наслідок недосконалої моделі зарахування цього податку. В умовах повномасштабної війни надходження ПДФО із виплат військовим зросло майже у 8 разів, для деяких громад — у понад 20 разів. При цьому багато громад мають значне недоотримання ПДФО, що вимагає пошуку компенсаторів у державному бюджеті для них. Тому виникає логічне запитання: звідки брати ці компенсатори в умовах війни?
Рішення про скерування військового ПДФО до державного бюджету насправді дуже логічне під час повномасштабного вторгнення, адже головна мета країни — це оборона та Перемога. Ми його збалансували через інструменти різних дотацій для бюджетів громад у 2024 році, які отримують менші надходження. Зараз ми активно опрацьовуємо інші моделі зарахування ПДФО, які б дали змогу цей податок розподіляти більш рівномірно та справедливо.
Дуже ймовірною є модель, коли зарахування ПДФО відбуватиметься не за місцем реєстрації роботодавця, а за місцем проживання працівника. Багато експертів вважають, що така модель більш ефективна. Тому зараз триває моделювання, яке дасть змогу, спираючись на дані, проаналізувати різні моделі зарахування податку для різних типів громад — сільської, селищної та міської.
— Невід’ємною складовою євроінтеграції України є також синхронізація діяльності Комітету з питань місцевого самоврядування та Комітету регіонального розвитку Європарламенту. Як просувається робота у цьому плані?
— Спільна робота з комітетом Європарламенту — це справді дуже цінний досвід, і на сьогодні ми не лише мали нагоду спілкуватися з ними віддалено, а й працювати очно, коли їх представники спільно з головою Юнасом Омарже перебували з робочим візитом у Києві. У фокусі нашої співпраці — пріоритетні напрями реформ при роботі з коштами з Українського фонду у розмірі 50 мільярдів євро, який Європарламент затвердив задля підтримки нашої країни. Йдеться про багато завдань, які стосуються продовження політики децентралізації, відновлення, зокрема «зеленого», побудови антикорупційної інфраструктури, впровадження ще більшої цифровізації, що дасть змогу виводити всі життєдіяльні процеси громад та країни в цілому в прозору та доброчесну площину. Від нас очікують формування та представлення державної політики щодо різних функціональних типів територій із подальшим претендуванням на окремі фонди ЄС щодо них. І ця політика обов’язково мусить мати всі антикорупційні запобіжники.
— Іще одне важливе питання, яке також стосується нашого європейського майбутнього, — реформа державного управління. З одного боку ухвалення закону про політично значущих осіб — це була вимога з боку ЄС щодо відкриття перемовин про членство вже цього року. З другого — пожиттєвий статус де-факто законсервує сферу державних топ-посадовців назавжди, і про реформу можна забути. Який вихід з цієї ситуації?
— Ухвалений парламентом євроінтеграційний законопроект передбачає нагляд за фінансовою діяльністю політиків та держслужбовців, але посилений фінмоніторинг не є довічним. Зараз тривають жваві обговорення нібито незручностей фінмоніторингу. В законі чітко написано — банк посилено моніторить політично значущу особу протягом 12 місяців після її звільнення з посади. Якщо за цей період не виявлено сумнівних фінансових операцій, наприклад, використання офшорів, купівлі дорогої нерухомості, то критерій високого ризику знімають і експосадовця моніторять, як будь-якого звичайного клієнта банку. Надалі банк може повернути посилений фінмоніторинг політично значущої особи, якщо вона проводить нехарактерно великі фінансові операції. В усіх інших випадках довічний посилений моніторинг не передбачений.
Слід розуміти, що ухвалення цього законопроекту було вимогою ЄС для початку переговорного процесу щодо членства в Євросоюзі, а також вимогою МВФ, фінансову допомогу від якого ми очікуємо. Але є ще більш важливий аспект: вимога українського суспільства щодо впровадження антикорупційної політики. Ми бачимо, наскільки великий запит у людей щодо політики публічності та прозорості. Власне, це було основоположним чинником для парламентаріїв. Тому, навіть попри те, що наше законодавство у цьому плані тепер буде в рази жорсткішим, ніж у країнах Євросоюзу, ми мали це зробити і зробили.
— Усі українці прагнуть Перемоги. Але наша Перемога — це не лише вигнати росіян із нашої землі. Це ще й побудувати успішну країну, і тут велику роль відіграватимуть органи місцевого самоврядування. Але без їх очищення це неможливо. У цьому контексті хочу запитати про долю урядового законопроекту № 7476, за яким члени заборонених партій втрачають мандати місцевих депутатів.
— Наш комітет надав висновок щодо цього законопроекту для парламенту ще до того часу, коли я обійняла посаду голови. Тому донині рішення щодо включення його до порядку денного — виключно за погоджувальною радою. Водночас я повністю підтримую таку люстрацію. Вважаю, Україні варто позбутися проросійських політичних еліт раз і назавжди. Але це обов’язково повинно бути в конституційний спосіб, щоб наші європейські партнери визнали законність такого рішення. Скажу навіть більше, спільно з колегами з комітету з інших фракцій ми також розробили законопроект № 9081-1, який є логічним продовженням цієї історії — щодо обмеження на обрання депутатів від заборонених партій. Це альтернативний документ до базового. Але якщо у першому документі прив’язка була до початку повномасштабного вторгнення, то ми запропонували відштовхнутись від загального початку відкритої агресії рф проти України, який у законодавстві визначено як 19.02.2014 року. Мета цих дат — зробити неможливим, щоб «регіонали», які відсиджувалися протягом останніх років, обралися в майбутньому.
— У контексті очищення місцевої влади неабиякий інтерес викликала інформація щодо напрацювання законопроекту про критерії можливості/неможливості проведення повоєнних виборів. На якій стадії документ нині?
— Для початку вкотре наголошу, що розроблення цього документа в жодному разі не означає проведення виборів під час війни. Втім, мусимо працювати над цим питанням уже, як і над дуже багатьма іншими, щоб після Перемоги не зволікати з вирішенням надважливих питань. Ми розуміємо, що незалежно від того, коли відбудуться післявоєнні вибори, вони мають відбутися вільно, справедливо та відповідати європейським стандартам і належній практиці. Тому комітет уже сьогодні робить усе для того, щоб законодавча база була розроблена на основі демократичних підходів для проведення демократичних і безпечних виборів.
Зараз цей законопроект на стадії розробки та обговорень. У ньому йдеться про критерії можливості або неможливості проведення виборів чи референдумів на різних типах територій. Також порушуються питання умов, які необхідні для організації та проведення післявоєнних виборів: які державні органи будуть уповноважені приймати рішення щодо можливості чи неможливості проведення виборів, на яких територіях, яким буде порядок оскарження та апеляції відповідного рішення тощо.
— Це буде єдиний законопроект щодо перехідного періоду з поновлення самоврядування на деокупованих територіях?
— Ні, не один. Буде ще ціла низка законопроектів, адже без них ми повноцінно не зможемо організувати цей перехід. Зокрема, знадобляться комплексні зміни до Виборчого кодексу, що передбачатимуть можливість використання тимчасових споруд як виборчих дільниць, неможливість бути спостерігачами особам, які є громадянами інших держав, щодо яких застосовані санкції, можливість утворення закордонних виборчих дільниць поза межами закордонних дипломатичних установ тощо.
Також обговорюються зміни до законодавства щодо особливостей забезпечення організації проведення виборів після припинення воєнного стану в Україні, можливі зміни щодо членів ЦВК та обов’язкової сертифікації виборчих комісій, а також щодо неможливості проведення виборів на окремих територіях.
Але ще раз наголошу: ці зміни в процесі розроблення, тому про якісь остаточні рішення говорити зарано.
— Які ще завдання стоятимуть перед комітетом на найближчу перспективу?
— Серед пріоритетних напрямків — продовження децентралізації, посилення участі організацій громадянського суспільства та громадських активістів у процесах вироблення рішень у громадах, вдосконалення реалізації прав громадян на участь у місцевому самоврядуванні, зокрема у контексті відбудови. Також — робота над розвитком та поширенням практик створення органів самоорганізації населення та багато іншого.
Власне, всі наші законодавчі напрацювання та плани синхронізовані з Дорожньою картою децентралізації Міністерства відновлення і передбачають подальшу реформу місцевого самоврядування.
Працювати є над чим, а головне — маємо конкретне бачення, як діяти далі з урахуванням вимог європейських колег та запиту українських громад.
— Ми вже згадували про високу оцінку децентралізації нашими міжнародними партнерами, які називають її одним зі стовпів стійкості нашої держави у боротьбі проти загарбників. Але ці стовпи — це звичайні українці, які щодня приймають сотні викликів і долають їх, тим самим наближаючи нашу спільну Перемогу над ворогом. Що б ви побажали представникам громад із нагоди їх професійного свята?
— Представники громад стали рушіями багатьох реформ та ініціатив, двигуном, який штовхав та тиснув приймати швидкі, інколи непопулярні рішення задля підвищення добробуту своїх мешканців. Варто розуміти, що всі вони — це звичайні українці, які щоденно надають послуги жителям територіальних громад, саме через призму їхньої діяльності, ефективності та результативності в багатьох випадках формується сприйняття та імідж усієї державної машини. Зокрема й на міжнародній арені.
Тому хочеться побажати їм лише одного — і надалі працювати на благо своїх територіальних громад, розбудовувати їх у такий спосіб, щоб кожен і кожна пишалися своїм місцем проживання.
