На жаль, навіть не всі медики розуміють, що відбувається в організмі постраждалих від ударної хвилі. Підлікувавши бійців тиждень-два пігулками та крапельницями, «оздоровлених» відправляють назад на фронт, де їх «клинить» від кожного звуку. Автор, біофізик за фахом, стверджує, що «більшість тих лікарів, яких випустила наша медична школа... не спромоглася підняти літературу і не лікує контузії від слова «зовсім». З більшістю зрозуміло. Але чи є у нас меншість, яка всупереч категоричному «зовсім» не просто «підняла літературу», а може дієво допомогти постраждалим від акубаротравми? З’ясовується, є. Ми попросили доктора медичних наук, доцента кафедри ортопедії та травматології медакадемії післядипломної освіти ім. П. Щупика Сергія Дибкалюка докладніше розповісти про, без перебільшення, унікальний метод порятунку від наслідків контузії пацієнтів у камуфляжі.

Закони фізики в медицині

— Я читав цю статтю і погоджуюся з автором, що контузія — це не банальний струс мозку, а ураження органів і систем, кожної клітини на молекулярному рівні. Фізика розглядає такі поняття, як інерція, маса, прискорення. У разі контузії ці поняття діють як руйнівна сила, що спричиняє такий стан, коли голову наче відриває від тулуба.

Чому? Тому що голова набагато легша і під впливом вибухової хвилі одержує в рази більше прискорення. Це призводить до травми шийного відділу хребта, а саме в цій частині нашого тіла зосереджено найважливіші нервові структури, через які відбувається зв’язок між головним мозком та опорно-руховим апаратом, органами дихання, черевної порожнини, серцево-судинною системою тощо. Шия — це основні лімфатичні коректори, венозні та артеріальні магістральні судини, які поєднують мозок і серце.

Після такої травми утворюються рубці та спайки навколо нервових стовбурів та магістральних судин. Тому в постраждалих від контузії формуються наслідки у вигляді насамперед гемодинамічних порушень. Найбільш вразлива хребтова артерія, адже розташована безпосередньо вздовж шийного відділу хребта, в його кістково-м’язовому каналі поперечних відростків, а в першому сегменті проходить в анатомічному м’язово-фасціальному тунелі, який після розриву м’язів та створення рубців стає для артерії пасткою, в якій вона починає затискатися. Кров у голову проходить поштовхом, «обкрадається» головний мозок, до того ж насамперед страждають найважливіші структури, центри дихання, кровообігу, управління внутрішніми органами і системами. Так людина у віддаленому періоді навіть після легкої контузії поступово стає інвалідом. А закони фізики, математики ніхто не скасовував. Навіть у медицині вони є і діють.

Це ті твердження у цитованій вами статті, які я поділяю. Але не погоджуюся з категоричним, що у нас зовсім не лікують від наслідків контузій. В автора просто бракує інформації: успішно пролікованих нами пацієнтів після контузій доходить до двох сотень. Це наш досвід, досвід групи науковців, доктора медичних наук, професора, хірурга клініки судинної хірургії Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» Віктора Черняка, кандидата медичних наук, головного спеціаліста з ультразвукової діагностики Центрального госпіталю військово-медичного управління СБУ Віталія Зоргача і мене, Сергія Дибкалюка. І скажу вам без зайвої скромності — ефективність нашої роботи вражає. За кордоном є тільки реабілітація, але і тут, в Україні, ми маємо кращий потенціал, бо тих простих законів, про які я розповів вище, навіть у західних хвалених клініках поки що не враховують. Усе це лежить на поверхні, тому, мабуть, і не бачать.

Порятунок не в пігулках, а в скальпелі

— Очевидно, у багатьох бракує інформації про ваш досвід успішного лікування наслідків контузії?

— Широкої інформації справді бракує. Але спрацьовує, я б назвав це «бронежилетне радіо»: постраждалі воїни передають один одному контакти, за якими можна одержати допомогу. У більшості випадків йдеться про синдром компресії хребтової артерії, який має лікуватися хірургічно. Операція дає швидкий позитивний результат завдяки унікальній методиці, яку ніде у світі не використовують. Прооперовані пацієнти виписуються зі стаціонару буквально за кілька днів та повертаються до звичайного життя і навіть до служби в бойових підрозділах.

До нас почали звертатися учасники АТО ще в 2014 році. І ми побачили, що воїни, які потрапили під вплив вибухової хвилі, мали всі ті симптоми, на які скаржилися наші звичайні, цивільні пацієнти. Тобто головні болі, запаморочення, втрату свідомості, порушення зору, психіки, шум у голові, когнітивні порушення, провали в пам’яті, неможливість зосередитися, інсульти... Ми воїнів обстежували так само, як і хворих з аналогічною клінікою. Ми проводили їм комп’ютерну ангіографію: щоб не занурюватися в медичну термінологію, просто поясню, що такий метод діагностики дає змогу одержати постійне спіральне сканування замість серії поперечних зрізів, як за традиційної КТ.

Цей метод став дуже доказовим, фундаментальним: він наочно показує, як виникає обмеження простору артерії та додаткова її трансформація при зміні положення голови.

У дослідженні головна роль належить Віталію Зоргачу, без перебільшення, одному з найкращих фахівців, і не лише в Україні. Віталій Юрійович провів понад сто тисяч обстежень тільки судин шиї: це той випадок, коли кількість переросла у високу якість. Ніхто у світі, запевняю вас, не провів таку кількість обстежень судин саме у різних положеннях голови. На жаль, більшість його колег просто не фіксують ущемлення, якщо хворий не повернув голову в різні боки.

— Тобто від положення залежить пропускна спроможність артерії?

— Так, від того, як повернута голова, артерія то затиснута, то ні. Такі динамічні зміни кровообігу і роблять неможливим компресаторну спроможність головного мозку. Ось велика судина. У ній є бляшки, стеноз, але це постійні порушення. І якщо, наприклад, дещо зменшується приток крові, то через інші судини компенсується той її обсяг, який обмежується звуженою артерією. Це статична компресія. А за динамічної ситуація небезпечніша. Кров то йде, то не йде. Не встигають спрацювати інші судини, які могли б доповнити недостатнє надходження крові. Так формується хронічна ішемія та транзиторна — передвісники інсульту. Підвищується артеріальний тиск — так мозок реагує на недостатнє кровопостачання. Судина відкривається — тиск падає. Так може виникнути уже геморагічний, а не ішемічний інсульт. Ситуація вкрай загрозлива: неможливо відрегулювати тиск будь-якими медикаментами. То стійка артеріальна гіпертензія, то раптова гіпотензія...

Як за такого стану військовий може виконувати свої обов’язки? Начебто нічого в нього не пошкоджено, кінцівки цілі, кров не тече, а він у повному «неадекваті», взагалі не розуміє, де він і що з ним. І така ситуація стає хронічною.

— А контуженому часто кажуть: не симулюй. Цілий, здоровий, до служби придатний...

— Саме так і кажуть. Або відправляють до психіатра, бо помічають, що коїться щось з психікою. А там контуженому дають транквілізатори, антидепресанти і чекають на результат. А його ефективного просто не може бути, бо всі ці засоби не розв’язують проблему: людина просто перетворюється на сомнамбулу, на безвільний овоч. А всі характерні для контузії симптоми залишаються. Гіпертензія сягає такого рівня, що інколи навіть не можуть виміряти тиск, бо шкала замала. Запаморочення і шум також не зникають. Навіть підручники для студентів-медиків не описують таких ситуацій, які ми бачимо у наших військових пацієнтів. Вони мають уже не психічні, а органічні порушення, де психіатри безсилі, бо не знають, що робити з абсолютно не їхніми пацієнтами.

Невропатологи також не допоможуть. Інсульту немає, а голова, скаржаться пацієнти, ніби обертається довкола осі. Судинні препарати, різні крапельниці, перепрошую, мов мертвому припарки. Виникає реальна загроза інсультів та інфарктів, тому що серцевий м’яз, намагаючись перекачати кров через ущемлені судини, втомлюється. Це ефект мокрої шкіри, до речі, один із методів катування в середньовічні часи. Мокра шкіра еластична і начебто ні на що не тисне. Але коли висихає, ущільнюється і обручем стискає все, що оточує. Так само працює травмований м’яз.

Засадниче слово «вчасно»

— У чому відмінність лікування травм, спричинених контузіями, і хронічної клініки ваших цивільних пацієнтів?

— Як такої відмінності немає. Крім одного фактора, на щастя, оптимістичного. Хронічні вади формуються дуже повільно, для такої компресії потрібен тривалий час. Навіть не рік-два, а десятиліття. Контузійна травма розвивається швидко, серйозне пошкодження м’язів, фіброз формується протягом кількох тижнів і навіть днів. Тому людина має одразу високий ступінь перетиснення судин. І симптоматика цієї травми дуже небезпечна, набагато загрозливіша, ніж у хроніків. Той, хто хворіє тривалий час, якимось чином уже пристосувався до своєї недуги, до змін у роботі різних органів. А у військових ущемлення судин гостре, процес невідкладний, терміновий.

Постраждалий від контузії після такої травми може швидко одержати сумнозвісний «бонус» — і інсульт, і інфаркт. То в чому оптимізм, запитаєте ви, після переліку таких загроз? А ось у такому висновку з нашої практики: якщо вчасно прибрати небезпеку хірургічним методом, то результати просто чудові. Набагато кращі за результати лікування хронічних пацієнтів. Але тут засадниче слово «вчасно».

— Оточуючі, навіть найближчі родичі, нарікають на агресію постраждалих від контузії, на безпричинні начебто спалахи гніву і намагаються дистанціюватися від чоловіка, сина, брата...

— Так, дуже важливий аспект — психічні порушення. Якщо їх своєчасно не ліквідувати, а цього, як уже наголосив, не можуть зробити ані психіатри, ані невропатологи, бо порушення пов’язані з ішемію головного мозку, то вони можуть призвести до подій, описаних не так у медицині, як у Кримінальному кодексі. Не впоравшись зі своїм станом, людина часто бачить вихід в алкоголі, наркотиках, що небезпечно не лише для неї, наприклад, суїцидом, а й для оточуючих, коли хочеться «встановити справедливість» від найменшого подразника. Усі дратують: рідні, друзі побратими. Ніщо не цікавить. Нестерпний стан, а йому кажуть, що контузія — це не серйозно. Придатний, давай на передову.

Ми чудово розуміємо походження цієї агресії, бо можемо все проміряти і достовірно довести наявність і причини проблеми. Доказова медицина, об’єктивні методи дослідження показують, що на цьому рівні відбулося перетиснення артерії. І саме через це він страждає сам, і потерпають його близькі. Допомогти можна, тільки стабілізуючи кровообіг в артерії, знявши перетиснення, цей зашморг не видимий зовні, але дуже відчутний зсередини.

Операції для військових безплатні

— Скажіть, будь ласка, чи було виявлено якусь зацікавленість до вашої діяльності з боку Командування Медичних сил Міноборони?

— На жаль, ні. Що мене, відверто кажучи, і вражає. Інколи телефонують представники вищих чинів. Я їм докладно пояснюю про загрози станів від контузії, мене начебто слухають, але здебільшого співрозмовників цікавить, чи треба нам платити за лікування — госпіталізацію та операції воїнам. Почувши, що для військових безплатно, втрачають інтерес...

— Мабуть, не зовсім втрачають, невже не просять когось з їхніх родичів прооперувати?

— І таке часто буває.

— Ви сказали, що військових оперуєте безплатно. Добре, припустимо, хірург може свою роботу оцінювати як волонтерську діяльність, але все решта — витратні матеріали, інструменти, медикаменти... за які кошти? Адже хтось повинен це оплачувати?

— Я так розумію, що держава повинна була б це фінансувати, але... На щастя, в Олександрівській лікарні дозволяють оперувати військових, а от у деяких інших ні, бо «невигідно». Самі операції нічого не коштують воїнам, однак за дослідження, на жаль, доводиться платити. Знижки є, але сам томограф належить приватній клініці, тому ми не можемо скасувати оплату за послуги.

Національний центр здоров’я України оплачує хірургічні втручання цивільним хворим, а військовим пацієнтам — ні. Якось викручуємося за рахунок цивільних покривати витрати на військових. Поки що викручуємося, а як буде далі — не знаю. Просто вважаю, що контузії і загроза від них — таке масове лихо, що потрібно відповідним державним органам усе-таки виділяти кошти на лікування. Адже це теж питання обороноздатності України.

— Повертаємося до початку нашої розмови — брак інформації про вашу роботу.

— Ми намагаємося її всіляко поширювати: проводимо наукові конференції і виїжджаємо в регіональні лікарні. Головні лікарі, до речі, дуже зацікавлені в нашій роботі. Хотілося б ознайомити з методами допомоги і бойових медиків. Адже не завжди обов’язково проводити операції. Дуже ефективні від контузій блокади. Ми могли б навчити військових «доків» робити їх просто на позиціях, щоб постраждалі, принаймні не від тяжких контузій, не чекали на наслідки. Та не все залежить від нас. Потрібне сприяння держави у просвітницькій діяльності, зацікавленість того самого Командування Медичних сил МО у поширенні нашого досвіду. Адже справа не в амбіціях трійки фахівців, а в боєздатності нашого війська, яка залежить не тільки від постачання озброєння та кількості мобілізованих, а й від стану здоров’я його воїнів.

Розмовляла Людмила КОХАНЕЦЬ.

***
З розповідей воїнів

«23 червня одержав контузію. Нервові зриви, нестерпні головні болі, руки тряслися, мов з «бодуна», провали в пам’яті... Після операції — реальна краса...»

«Я довго кидався по різних лікарнях, бо був просто у жахливому стані. Психічні атаки, не міг навіть сам у громадському транспорті проїхати, хоча раніше штурмував Бахмут.

Був у державних і приватних клініках, витратив купу грошей, але мені навіть не визначили причину жахливого головного болю. А потім натрапив на інформацію про хірургічне усунення проблем. Дуже дякую Сергію Дибкалюку. Операція для мене — як друге народження. Після неї не випив жодної таблетки зі свого багатющого арсеналу».

«Головні болі після першої операції значно зменшилися, але шум ще залишався. Через три місяці після першої операції виконано декомпресію лівої хребтової артерії. Відчув, що живу...»

«Після операції якість сну поліпшилася. Зникли нудота та жахливий головний біль. Раніше навіть думати було боляче, весь наче в тумані. Дякую за порятунок».