Аби про маленьких лицарів нації дізналося якомога більше людей, «Голос України» разом з Освітнім центром Верховної Ради України започатковує на сторінках газети рубрику «Незламні діти».
У дописах збережено стиль і правопис оригіналу. А також представлено малюнки, створені в межах всеукраїнського флешмобу «Діти України за мир».
Кришталь Іван, 9 років.
КЗ «Хащуватський ліцей» Гайворонської міської ради Кіровоградської області.
Вітаю! Мене звати Кришталь Іван. Мені 9 років. Хоч я і маленький, але знаю уже, що таке страшне слово «війна». Ця надзвичайно жахлива потвора підкралася в наше життя і хоче його знищити. Але ми цього не допустимо!
З початком повномасштабної агресії, ми разом з батьками, дідусем та бабусею, допомагаємо нашим воїнам, котрі з честю та мужністю захищають кожен клаптик рідної землі. Я теж хочу бути потрібним і корисним своїй милій Батьківщині. Ось тому і став маленьким волонтером. Що я робив і роблю конкретно?
Спочатку ми з мамою приносили темний одяг і різали на смужки, з яких можна було плести маскувальні сітки. Потім мили банки і приносили до школи для того, щоб волонтери могли закривати м’ясні та рибні консерви. Чистили цибулю, часник, моркву і теж приносили до школи. Також збирали з класом посилки для наших захисників. Я зі своєю родиною теж старався щось принести: шкарпетки, мило, ліки, речі, солодощі, консерви, чай, каву.
Одного разу повідомили, що нашим захисникам терміново потрібні теплі речі, білизна. Ми з мамою увесь день по усіх магазинах відшукували щось підходяще. Так раділи, коли знайшли! А з дідусем ми купили багато шоколадок. Усі ж люблять солодке! Спакували речі, продукти і відправили нашим захисникам. Вони надіслали відео з подякою мені і моїй родині. Бабуся з мамою так розчулилися, що аж плакали. Тоді ми зібрали і надіслали нову передачу. Наші знайомі воїни були уже зовсім у іншому куточку України. Але передача дійшла. А до нас прийшло нове відео. Захисники дякували і сказали, що наша підтримка їм дуже важлива.
Отож, продовжую далі наближати Перемогу: малюю малюнки, збираю бляшанки для окопних свічок, беру участь у конкурсах і займаю призові місця, займаюся спортом, навчаюся, виготовляю з сестричкою обереги, які дійсно збережуть життя наших мужніх воїнів. Я в це вірю! Люблю Україну і пишаюся нею! Хочу, щоб вона стала вільною, мирною, щасливою! Усі гуртом ми її відродимо, підіймемо.
