Вагон... і маленький інфляційний візок

За попередніми підрахунками, з надр Олеської площі можна дістати до трьох трильйонів кубометрів сланцевого пазу, а щорічний видобуток може сягнути 8—10 мільярдів кубометрів. Зважимо на потребу в 55 мільярдів кубометрів блакитного палива на рік, фактичний видобуток близько 20 мільярдів кубометрів власними силами і аналогічні домовленості на сході країни з англо-нідерландською компанією «Шелл». Ще додамо перспективні газоносні ділянки чорноморського шельфу, за розробку яких, швидше за все, візьмуться італійська компанія «Ені» та французька «ІДФ». І, зрештою, визнаємо: глава держави Віктор Янукович цілком слушно вказує, що до 2020 року Україна зможе взагалі відмовитися від імпорту природного газу.

На першому етапі, який триватиме два-три роки, «Шеврон» планує інвестувати в розвідку та буріння свердловин 350 мільйонів доларів США, а в перспективі капіталовкладення сягатимуть мільярдів доларів. Почім продаватимуть карпатський газ, сказати поки що важко — це залежатиме від того, чи вистачатиме його видобутку для використання у промислових цілях. Американці прогнозували, що піднятий на поверхню газ обійдеться у 250 доларів США. Отже, з урахуванням податків та транспортних видатків — дешевше за російський більш як на 100 доларів США. Наші експерти прогнозують, що тисяча кубометрів сланцевого газу обійдеться на 50 доларів дешевше, ніж прогнозують американці. Зрештою, це неважливо, бо видобувати газ на своїй території у будь-якому разі вигідніше для нашої країни. І тому що це близько 15 тисяч нових робочих місць. І тому що це реальна підтримка розвитку, прямо скажемо, депресивного регіону.

Проект дуже перспективний з усіх точок зору. Інвестор уже витримав серйозний перший екзамен — переконав органи місцевого самоврядування у безпечності технології видобутку для регіонів та довкілля. Угода про розподіл продукції передбачає узгоджене з владою використання капіталовкладень, повне відшкодування збитків, завданих природі, інформування органів місцевої влади про хімічні складові гідророзривів пластів, рекультивацію земель тощо. Головними опонентами американців прийнято вважати екологів, але, як на мене, їхні протести через політиків вправно інспірують ззовні власники традиційного природного газу.

Не відкладаючи в довгу шухляду, законодавці внесли зміни до Бюджетного кодексу щодо використання державної частки продукції (щонайменше 30 відсотків), виробленої відповідно до угод про її розподіл: 90 відсотків відійде до центрального бюджету, 10 — до місцевих. Підсумую: старт дуже перспективного довгострокового проекту — незаперечний успіх. З одного боку, цей проект можна вважати проявом довір’я великої корпорації до інвестиційної політики, а з другого — послідовною і обміркованою частиною стратегічного завдання позбутися монопольного тиску від одного постачальника газу. При цьому уряд свідомий того, що в разі провалу проекту інвестиційний імідж країни різко погіршиться.

Ще одна приємна подія відбулася у столичному мікрорайоні Теремки, де за участі глави держави Віктора Януковича відкрили нову станцію метрополітену. Приємна з усіх точок зору. Бо це неабияк покращить транспортне сполучення віддаленого мікрорайону. Бо в ході будівництва використовувалися інноваційні технології прокладання тунелів, сучасні прохідницькі комплекси. Бо Крюківський вагонобудівний завод виправдовує довір’я держави, модернізуючи вагони на високому рівні: термін їх експлуатації подовжується на щонайменше на 20 років, а економічність зростає на 35—40 відсотків за рахунок використання сучасних приводів, зменшення викидів вуглекислого газу, економії електроенергії тощо. 

Загалом, нагадаю, передбачається модернізувати 95 вагонів, ціна питання — 984,955 мільйона гривень, залучених від реалізації Кіотського протоколу. Зважаючи на вартість нових вагонів, грубо кажучи, модернізація заощаджує півмільйона євро на кожному. Не менш важлива деталь — співпраця столичної влади, метрополітену, Крюківського заводу і японської компанії «Хітачі», яка разом з низкою інших західних компаній постачила енергозбережне обладнання.

Отже, між проектом видобутку сланцевого газу в Карпатах і проектом модернізації рухомого складу для столичної підземки є спільний знаменник — довіра інвесторів. Цим треба дорожити. Тому так багато важить, що на відкритті станції «Теремки»  можна було, що називається, відчути на доторк модернізований вагон із Крюкова. До всього варто додати, що станція метро «Теремки» стала 18-ю на Куренівсько-Червоноармійській лінії і 6-ю, яку відкрили за останні три роки.

Держстат повідомив, що в жовтні порівняно з вереснем цього року споживчі ціни зросли на 0,4 відсотка. Отже, зростання інфляції зафіксовано вперше від травня, а дефляційний тренд зберігається лише в річному вимірі (0,1 відсотка) і від січня місяця цього року (0,2 відсотка).

Ціни на продукти харчування та безалкогольні вироби додали 0,6 відсотка проти вересня. Найвідчутніше подорожчали яйця (11,5 відсотка) та овочі (7,2 відсотка), молоко, масло, кисломолочна продукція, сири, цукор додали у цінах 2,2—0,5 відсотка. Тим часом подешевшали (2,3—0,5 відсотка) продукти переробки зернових, м’ясопродукти, риба, фрукти... Якщо порівнювати вартість «борщового набору» з жовтнем минулого року, то виявиться, що повзуча інфляція, як міль у шафі, добре попрацювала над сімейними бюджетами. Причина зрозуміла — знизилися врожаї картоплі та овочів, зросли фермерські видатки після двох поспіль сезонів низьких цін.

Держстат зазначає, що зростання цін на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива на 0,1 відсотка передусім зумовило підвищення цін на скраплений газ (2,4 відсотка). Від себе додам, що цей чинник скоригував у бік зростання і вартість транспортних послуг, які опосередковано впливали на ціни неабиякої групи продовольчих товарів. Отже, з дефляційним періодом споживачам можна розпрощатися. Грудень розкрутить передноворічний попит — і він виявиться ще більш інфляційним за жовтень. А з наступного року вже і уряд очікує прискорення інфляційної динаміки. Підсумую: низький рівень споживчих цін, на жаль, неабиякою мірою супроводжує слабка динаміка промислових цін, що свідчить про рецесію в реальному секторі економіки. Виробники з дефляцією розпрощаються з полегшенням. Інвесторам вигідна помірна, але прогнозована інфляція. Уряд не може обійтися без інвесторів, щоби зменшити тиск на курс гривні — за вісім місяців обсяги прямих іноземних інвестицій скоротилися на 41 відсоток порівняно з аналогічним періодом минулого року.