Мова не про поціновувачів високого мистецтва, а про широкий загал.

Виставка робіт майстрині «Очі квітів», що відкрилася у Національному музеї народного декоративного мистецтва з нагоди 140-річчя від дня народження художниці, повертає її у культурний контекст сьогодення. В експозиції майже 50 картин із музейної збірки, що вражають яскравістю, лініями, ритмом, кольорами. Михайло Стельмах писав: «Твори Ганни Собачко-Шостак — золота сторінка в історії українського мистецтва». Мистецтвознавці називають її видатною художницею, а її творчість — унікальним явищем. Кожна картина, панно, де квіти трансформуються в птахів, риб, комах, фантастичних істот, — справжній шедевр орнаментального декоративного мистецтва.

Художниця не залишає нікого байдужим, вона демонструє щиру любов до світу, до людей і тварин, наповнює спраглу душу позитивом і вірою в те, що краса та добро обов’язково перемагають зло. Головна цінність картин Ганни Собачко-Шостак, її таланту — в умінні показати безперервність українських народних традицій від найдавніших часів, спадкоємність поколінь тих, хто жив на її рідній Полтавщині, на Київщині, де вона робила перші кроки у велике мистецтво. Селянська художниця, котра представляла так званий народний футуризм, — одна з тих митців, які у своїх творах зуміли зафіксувати український національний код.

Родом майстриня з відомого центру народного мистецтва — села Скопці Баришівського повіту Полтавської губернії (нині с. Веселинівка Київської області). Тут же вона й розпочала свій творчий шлях, у навчально-показовій килимовій майстерні, відкритій у 1910 році в маєтку Анастасії Семиградової, яка, розгледівши талант сільської дівчини з кількома класами освіти, створила всі умови для її самореалізації. Спочатку Ганна працювала вишивальницею в артілі під керівництвом Євгенії Прибильської та Олександри Екстер, яскравої представниці європейського кубізму та футуризму. Згодом у маєтку мала окрему кімнату-майстерню, наповнену гуашевими й акварельними фарбами. Вона вже не лише працює над підготовчими ескізами для килимів і вишивок, а починає творити світ, у якому панують квіти. Образи її композицій співзвучні з прадавніми пластами народної культури. У доробку майстрині є твори, написані під впливом настінного малювання, популярного від часів Трипілля, й полтавського килимарства та вишивки.

«Ганна Собачко-Шостак — майстриня яскравого та індивідуального самовияву, декоративні твори якої, за менеджерської підтримки художниці Євгенії Прибильської, побачили на початку XX століття у Києві, Парижі, Берліні та Нью-Йорку. Флористичні фантазії майстрині побудовані за вибуховими ритмами, з яскравим колоритом насичених фарб. Квіти і листя художниця збирає в екзотичні букети, вінки і гірлянди. Її схильність до інтерпретації традиційних мотивів є винятковим явищем в історії європейського мистецтва XX століття», — наголосила під час відкриття виставки кураторка проєкту мистецтвознавиця Діана Клочко.

Дослідники творчості художниці зазначають, що пластичні колористичні шукання Ганни Собачко-Шостак стали потужним джерелом ідей, образів, декоративних новацій для Олександри Екстер, чиї роботи нині зберігаються в музеях світу. Співпраця професійних художників, зокрема і Казимира Малевича, з вишивальниками та килимарями у київських селах Скопці та Вербівка дала поштовх до створення перших зразків авангардного дизайну. Малевич, наприклад, почав, як і Ганна, використовувати рожеві відтінки у супрематичних композиціях.

Генеральна директорка музею Людмила Строкова зазначає, що у 1960-х, коли твори Ганни Собачко-Шостак демонструвалися на персональній виставці у Державному музеї декоративно-прикладного мистецтва, їх побачили авангардисти другої хвилі — Алла Горська, Віктор Зарецький, Микола Трегуб, ілюстратор Анатолій Паламаренко — вони копіювали картини сільської футуристки й використовували її принципи для створення своїх композицій. Одна з таких робіт Алли Горської теж представлена на виставці.

Ганна Собачко-Шостак прожила довге творче життя, понад 50 років малювала «не городні» квіти, створювали ескізи для тканин. На початку 1930-х Євгенія Прибильська, рятуючи художницю від Голодомору, вивезла її у підмосков’я, де та працювала на фабриці «Експортнабивтканина». За малюнками та ескізами модерністки виготовляли килими й тканини у стилі українського народного мистецтва. За оформлення українського павільйону в москві на всеросійській сільськогосподарській виставці вона отримує звання майстра народної творчості та стає членом спілки художників срср. Після низки експозицій у 1965-му твори Ганни Собачко-Шостак висувають на Шевченківську премію. Того ж року вона пішла з життя. Усі свої твори мисткиня заповіла українським музеям. Частину їх врятувала у роки Другої світової Євгенія Прибильська, яка передала їх своїй сестрі Ользі, а та — Україні.

На виставці, що триває в Києві в межах просвітницького проєкту, представлено картини Ганни Собачко-Шостак, написані протягом трьох періодів її творчості — у 1911—1922 рр., 1930-х та 1960-х роках.

«Хочемо, щоб українська народна модерністка була на слуху, як Катерина Білокур, Марія Примаченко. Щоб завжди її дивоквіти були в експозиції, — каже Людмила Строкова. — Якби любили творчість таких художників, як Ганна Собачко-Шостак, знали їх, вчилися у них, — не було б цієї війни, не було б кого «визволяти».

Директорка зазначає, що музей, де зберігаються 165 картин майстрині, активно працює над популяризацією творчості великої українки — її полотна виставлялися у 40 музеях України, а також в Австрії, Данії, Португалії, Німеччині, Польщі, США, Франції та інших країнах.

«Але такої виставки ще не було, — веде далі Людмила Строкова. — На тлі експозиції, в якій поряд із картинами — килими, гаптування, кераміка за мотивами, що надихали Ганну Собачко-Шостак, відбуваються лекції, презентації книжок, майстер-класи, передріздвяні ярмарки». Триватиме імпреза до 31 березня 2024 р.

Фото автора.