Про нові експонати розповіла директорка музею, що в селі Марківка, Ольга Прокопенко.
Вона доставила їх до музею. У Києві виготовили репліку (копію) дивана родини Леонтовичів, а один з благодійників з Вінниці передав власний музичний інструмент — піаніно 1909 року випуску, зроблене у німецькому Дрездені (на знімку).
Колір тканини змінили свідомо
Ще донедавна в музеї зберігався оригінальної роботи диван. Незвичайний тим, що виготовлений у другій половині ХIХ століття в стилі бідермаєр. Як пояснила пані Ольга, з цим ліжком пов’язана історія трагічної загибелі композитора. Він спав на ньому в той час, коли його застрелив чекіст Афанасій Гріщенко. Сталося це 23 січня (за новим стилем) 1921 року. Того дня Микола Леонтович перебував у батька в селі Марківка. Ночував у нього. Вранці у будинку пролунав постріл.
Стріляв незнайомець, який звечора попросився переночувати в будинку батька Леонтовича. Як стало відомо пізніше, це був згаданий «чекіст». Він вистрелив у композитора, який спав на ліжку, що нині є музейним експонатом. Диван з музею в Марківці перевезли до Тульчина, він зберігається в будинку, в якому проживав композитор. «У музеї села Марківка, де вбили Леонтовича, диван перебував на тимчасовому зберіганні, — уточнила його директор Ольга Прокопенко. — Ми неодноразово обговорювали з працівниками обласного краєзнавчого музею можливість виготовити копію такого експоната. Адже на цьому ліжку Микола Дмитрович провів останні години свого земного життя, і сталося це саме в нашому селі, тут його останнє місце спочинку».
На втілення задуму не вистачало коштів. Їх і тепер не має музей. Зате в закладу з’явився спонсор — благодійний фонд «МХП — Громаді». Його коштом профінансовано виготовлення репліки. Роботу замовили в художньо-виробничій майстерні «Артміст» у Києві.
Виготовлене ліжко має одну відмінність від оригіналу — трохи інший колір тканини обшивки.
«В оригінальному вона коричнева, а на цьому, що ми замовляли, світла, — каже пані Ольга. — Майстри під час роботи уточнювали деталі, радилися з нами, працівниками обласного краєзнавчого музею. Дійшли до спільної думки, що більше підійде світлий колір. Чому? Бо це відповідає тональності залу № 2, де зберігаємо експонат».
Нехай на ньому виконують «Щедрик»
Дуже незвичайна історія зі старовинним піаніно. За словами Ольги Прокопенко, якось до музею завітав вінничанин Юрій Ткаченко. Відчувалося, що гість трепетно ставиться до побаченого і почутого. Його зацікавила розповідь про реставрацію піаніно Леонтовича. Інструмент 1896 року випуску нині в Києві, його відновлюють фахівці. Після екскурсії пан Юрій сказав, що теж має вдома піаніно. І воно також старовинне, зроблене у 1909-му. На ньому є знак майстерні німецького Дрездена.
На прощання чоловік звернувся до директорки музею з таким запитанням: «А можна я передам вам свій музичний інструмент?». Від почутого в пані Ольги гулкіш забилося серце. Жінка не чекала такої можливості отримати подарунок.
Їхати по інструмент треба було на Черкащину. Звідти родом Юрій Ткаченко. «Познайомилася з батьком благодійника, — продовжує директорка музею. — Запитала, чи він не проти рішення сина. Батько розповів, що син уже навчився грати. Його нинішня професійна діяльність не має стосунку до музики. Інструмент припадає пилюкою. Нехай служить людям, нехай на ньому виконують наш улюблений «Щедрик».
Односельці Ткаченків допомогли завантажити інструмент на автомобіль, який оплатив уже згаданий фонд «МХП — Громаді».
Піаніно налаштував фахівець Теплицької музичної школи. Він же взяв на ньому перші ноти, виконав перший твір. Не складно здогадатися, який саме. Залу музею заповнили звуки «Щедрика».
«Будемо надавати можливість грати на подарованому інструменті тим відвідувачам, які навчаються в музичних закладах чи вже закінчили їх, — каже Ольга Прокопенко. — Виготовимо табличку з написом прізвища благодійника, який подарував інструмент музею».
Вінницька область.
Фото зі сторінки музею Леонтовича в селі Марківка у Фейсбуці.
