Поплескуючи по плечу, мовляв, «вашу думку врахуємо», цілком успішний заклад і далі наближають до завершення його історії
«Голос України» вже розповідав (№№ 194, 199) про цілеспрямовану і послідовну кампанію, пов’язану з об’єднанням двох запорізьких вишів — Запорізької державної інженерної академії (ЗДІА) та Запорізького національного технічного університету (ЗНТУ). І це попри те, що 8 квітня поточного року конференція трудового колективу академії ухвалила недвозначне рішення: «Реорганізацію ЗДІА шляхом приєднання до ЗНТУ вважати такою, що не має обґрунтованих підстав і тому є недоцільною».
Ось що розповів з цього приводу завідувач кафедри економічної кібернетики, доктор технічних наук, доктор економічних наук, професор Василь Порохня. «Все виходить, як у відомій приказці про обіцянку-цяцянку, — зітхає Василь Михайлович. — Мовляв, будьте спокійні — нічого без згоди колективу не відбудеться. А одночасно спостерігаються активні «підкилимові» маневри. Бо до цього дня ніякого офіційного звернення до колективу з приводу об’єднання не відбулося, лише вісті про якісь домовленості на рівні керівництв і відомств. Звичайно, кожен працює як уміє, і, можливо, й має на це право, однак чому світ у зусиллях ініціаторів об’єднання «зійшовся клином» саме на ЗДІА?
Власне, в колективу нашої академії виникло ще кілька запитань, на які ми не маємо відповіді. Ось є виш — авторитетний, мабуть, і успішний, однак, не секрет, що він втрачає показники діяльності, щоб мати статус національного. То навіщо заради «поліпшення» останніх нищити інший, до того ж не менш успішний заклад вищої школи? Друге. На Запоріжжі всього два технічні виші і значно більше гуманітарних. То знову ж, може, ЗНТУ, який готує фахівців-гуманітаріїв за майже 20 спеціальностями — від «фінанси та кредит», «філологія» — і до «туризм» та «журналістика», потребує свіжої крові від якогось із гуманітарних вишів, які з ним на одному майданчику, а не за 12 кілометрів, як ЗДІА? Та й узагалі — чи є виправданим припинення діяльності академії металургійного напряму в Запоріжжі -визнаному центрі цієї галузі? Однак, уже коли нікуди подітися з тим об’єднанням, то чи не логічнішим видається приєднання ЗДІА до Національної металургійної академії України з Дніпропетровська? Адже ми починали колись як її філія, та й зв’язки у нас з цим знаним металургами всього колишнього СРСР ВНЗ і сьогодні — найтісніші. В усякому разі колектив ЗДІА із більшим розумінням сприйняв би саме таку реорганізацію.
І наостанок головне запитання. Чому більш як півроку в нашій академії фактично немає легітимного керівництва? Статус в. о. ректора багато до чого зобов’язує у вирішенні оперативних питань, та він недостатній (через неповноту повноважень, непевність становища тощо) у вирішенні завдань стратегічних. Сьогодні найважливіші — останні, адже академію — самобутній, самодостатній і рейтинговий ВНЗ України послідовно підштовхують до завершення її історії. На очах усіх, і, щонайменше, за мовчазної згоди тих, хто мав би підняти свій голос на підтримку колективу ЗДІА. Тому академія потребує ухвалення принципових рішень, насамперед з виборами та призначенням нового ректора. В якого б були і повноваження, і підтримка колективу для ухвалення саме найбільш виваженого рішення навіть у разі неминучої реорганізації», — наголосив В. Порохня.
Бесіду вів Леонід СОСНИЦЬКИЙ.
Запоріжжя.
