Серед цьогорічного літературного розмаїття увагу прискіпливого читача привернула нова книжка доктора історичних наук Марини Гримич «Умерови: історія однієї родини на тлі кримськотатарського національного руху ХХ-ХХІ ст.», презентація якої відбулася у Києві. Видання вже назвали унікальним та мотиваційним, адже авторка, розповідаючи про життя представників кількох поколінь відомої в Криму родини Умерових, досліджує історію боротьби кримських татар за право вільно жити на землі своїх предків і знайомить читача з багатьма, відомими лише дійовим особам, фактами і подіями, що формували різні етапи суспільного-політичного руху корінних мешканців півострова.

Долі головних героїв книжки — українського кримськотатарського політика Ільмі Умерова та його брата Бекіра Умерова, організатора протестних акцій кримських татар «Москва-1987», їхніх батьків і дідів — це доля цілого народу зі своєю багатою історією й культурою, що пережив анексію Криму російською імперією 1783 року, гноблення й експропріацію землі, втрату незалежної багатонаціональної Кримської демократичної республіки, трагедію 1944 року, коли за наказом сталіна всі кримські татари, від малого до старого, були звинувачені у колабораціонізмі й депортовані з півострова — до Узбецької РСР, Марійської АРСР, Казахстану й різних областей росії. У роки життя на чужій землі найбільшою мрією Ільмі Умерова, який народився в одному з радгоспів Ферганської області УзРСР, як і його усієї родини, усіх співвітчизників було повернутися додому, у рідний Крим.

Його боротьба за повернення на історичну Батьківщину розпочалася у 1974 році, коли в узбецькому місті Маргилан десятикласник Ільмі з братом і другом розклеїли листівки, у яких, звертаючись до кримських татар, запитували чи люблять вони свою Батьківщину. «Якщо так, то чому ви мовчите? Невже і кров ваших дідів і прадідів не кличе вас на Батьківщину? Згадайте, як страждали наші матері в холодних вагонах! Згадайте, скільки ваших братів і батьків загубилися, не відшукали свою сім’ю!» Не мовчіть, закликали школярі співвітчизників. Після появи листівок, а їх на вулицях розклеювали не раз, за вказівкою КГБ у школах провели контрольний диктант. Так за почерками учнів виявили авторів прокламацій «порочащих совєтскій строй». Ільмі Умеров пригадує, як на допитах у нього вимагали назвати замовників акції. «Текст листівки ми писали самі», — каже політик.

У 1988 році він з родиною повертається на історичну Батьківщину, у Бахчисарай. З 1991-го — він член Меджлісу кримськотатарського народу, двічі обирався депутатом Верховної Ради Криму. З 1994-го до 1997 року обіймав посаду заступника голови Ради міністрів півострова. Згодом був обраний заступником голови Верховної Ради АРК — на роботу постійно їздив електричкою. З 2005 року до 2014-го працював головою Бахчисарайської райдержадміністрації. І був єдиним  керівником райдержадміністрацій АРК, хто не визнав злочинної окупації Криму росією. Тоді у політика і з’явилася ідея написати мемуари, правдиву історію роду. До втілення задуму Ільмі Умеров повернувся після вироку окупаційного суду за статтею про «публічні заклики до здійснення дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності росії, вчинені з використанням засобів масової інформації», тримання у психіатричній лікарні для проведення примусової судово-психіатричної експертизи і звільнення під тиском міжнародної спільноти. Тоді, як пригадує координаторка книжки, донька політв’язня Айше Умерова, її батько почав записувати аудіоспогади.

Політик надиктував 48 годин роздумів — 60 різних історій. «Все реально, без видуманих імен, — каже Ільмі Умеров. — Кожна історія — знакова».

Ці спогади і лягли в основу книжки Марини Гримич, яка, за її словами, до того «хотіла зробити проект про участь жінок у національному русі». Трансформація задуму відбулася під час збору і опрацювання матеріалу — виявилося, що є книжки про кримські села, відомих вихідців з півострова, але немає видань — родинних історій.

Присутній на презентації книжки «Умерови: історія однієї родини на тлі кримськотатарського національного руху ХХ-ХХІ ст.» народний депутат України кількох скликань Рефат Чубаров зазначив, що «через родину формується національна свідомість».

Історія кожної родини — це нематеріальна спадщина, яка передається наступним поколінням. Він назвав видання книжки справжньою подією, адже багато років і українці, і кримські татари, перебуваючи в радянській окупації, не могли говорити про історії своїх родин, розділених, знищених голодоморами, депортаціями, репресіями.

Рефат Чубаров розповів свою історію знайомства з Ільмі Умеровим, «коли в кримськотатарський національний рух прийшло багато молоді», про спільну роботу над відродженням кримськотатарської преси у часи перебудови. З 1990 року починає виходити газета Організації Кримськотатарського національного руху «Авдет» («Повернення»), яка публікує матеріали з історії Криму, особливу увагу приділяє проблемам мови, повернення кримських татар з місць депортації на Батьківщину, питанням їхньої інтеграції у нове суспільство. «Перші екземпляри газети — самвидав, робилися у звичайному будинку», — пригадує Рефат Чубаров. — Ще наприкінці 80-х було усвідомлення того, що без газети буде складно розвивати національний рух. Я писав передовиці, у першому номері було «Слово до читача», а всі організаційні питання, зокрема і фінансування, були на Ільмі. Друкували газету, як і «Народний Рух України», аж у Прибалтиці». Поділився Рефат Чубаров і спогадами про проведення Курултаю, організацію просвітницьких заходів та наголосив, що презентована книжка — «це звинувачення росіян у тому, що вони створили державу, яка вбиває українців та кримських татар». «Хотілося б, щоб книжку прочитали політики, там багато документів щодо національних рухів, багато такого, що стане в пригоді при прийнятті рішень».

Під час презентації видання йшлося і про звільнення Криму від російської окупації, необхідність формування державної політики на півострові, аби не вийшло, «що Крим де-юре повертається, а де-факто залишається російським». Спікери говорили і про те, що росія вкладає в інформаційну війну проти України та демократичного світу мільярди доларів, і на полі бою ідей та смислів книжка Марини Гримич, в якій відображена жива історія цілого народу, відіграє неабияку роль.

У планах авторів проекту — перевидання книжки, до якої увійдуть нові документи. Як зазначила Марина Гримич, всі кошти, зібрані від продажу книжок на презентаціях, будуть передані 61-му окремому стрілецькому батальйону ЗСУ, який знаходиться на Куп’янському напрямку та дуже потребує нічних дронів Mavic-3T.

Фото надано автором.