У колажі використано ілюстрації та фото зі сторінки Людвіга Одмана у Фейсбуці.
Це була повна розгубленість — ні він, ні його дружина Анастасія, родом з Івано-Франківська, не знали, як діяти. І Людвіг почав малювати, вперше після 10-річної перерви, впродовж якої мав справу лише з металом. На сюжети наштовхували телебачення та Інтернет. Зрештою, коли малюнків стало багато, Людвіг із дружиною вирішили зробити підписні відбитки для продажу — з метою зібрати гроші на допомогу українцям.
Водночас подружжя почало контактувати з волонтерською групою «Ковалі без кордонів» («Blacksmiths without borders»). Батько дружини Людвіга керує ковальською майстернею в Україні, він попросив допомогти з автомобілем з ЄС для української армії. Так усе й почалося.
«Blacksmiths without borders» складається з ковалів або людей, дотичних до ковальської справи, зі Швеції, Норвегії та інших країн. Наразі члени організації вже доставили до України приблизно 50 транспортних засобів, зокрема кілька санітарних машин для ЗСУ. Волонтери наповнюють автомобілі необхідним обладнанням, аби вони не їхали порожніми. Середи вантажу — інструменти, бензопили, медикаменти, засоби гігієни, одяг, генератори й суто специфічні ковальські вироби — металеві скоби, які повсякчас потрібні для будівництва й облаштування бліндажів. Під час чергової волонтерської поїздки до України художник відвідав Бородянку, Бучу, Ірпінь, аби на власні очі побачити наслідки російської окупації.
«Це зовсім інше, ніж дивитися про цей жах по телебаченню», — каже Людвіг. Його вразило те, як швидко українці повертаються до нормального життя: довкола чисті вулиці, діти ходять до шкіл, працюють заклади, і тільки зруйновані будинки нагадують про те, що в країні війна. Митець зауважує, що дуже важливо безперестанку звертати світову увагу на те, що війна триває й українці потребують допомоги.
Графічні рефлексії Людвіга Одмана лаконічні і стримані. Здебільшого — чорно-білі ілюстрації або карикатури із вкрапленнями кольору, що акцентує увагу на важливі деталі. Як от синьо-жовтий прапор у сіро-прозорій скляній банці під металевою кришкою. Дрібний авторський підпис під малюнком — «Заховані банки будуть відкриті» — свідчить: автор впевнений, що російська окупація рано чи пізно зійде, як вода Каховського водосховища, і українські символи більше не потрібно буде ховати від ворога. На іншому малюнку — зруйнований окупантами будинок у Маріуполі, «вцілілу» секцію якого автор обережно вдягає у вишиванку з червоним візерунком. Розпач і надія. Гумор художника пронизливий, іронія вбивча. На малюнку з назвою «Схема розпізнавання військової техніки російської армії» зображені трактор, будівельна техніка та дитячий візок, під кожним об’єктом підпис: «Leopard 2». Усю цю мирну техніку окупаційна армія перетворює на «законні» військові цілі. Автор багато малює путіна та його посіпак. Навіть не малює, а препарує гострим, як скальпель, олівцем, вивертаючи назовні нікчемне, злодійське кремлівське нутро.
Художник продовжує малювати війну в Україні. Він видав у Швеції альбом своєї графіки про війну — «The special military operation» — і мріє про те, щоб знайшлися охочі надрукувати його книжку в Україні. У такому разі малюнки стали б доступніші українцям. Людвіг Одман — гарний коваль, який кує на обидві руки — мистецьку та волонтерську, гартує міцну сталь взаємодопомоги та надихає людей на творення добра.
Людвіг Одман біля автомобіля "швидкої допомоги", який він допоміг придбати на кошти від продажу своїх графічних робіт.
Людвіг Одман зі своєю дружиною Настею.
Фото зі сторінки Людвіга Одмана у Фейсбуці
