— У цьому році я не переривав свого робочого процесу, зокрема в галузі теоретичної фізики. Маю докторанта і з ним ми співпрацюємо в ділянці фазових переходів, — каже Ігор Юхновський, фізик-теоретик, доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАНУ, народний депутат України першого — четвертого скликань, Герой України (на знімку), якого ми попросили поділитися підсумками року.
— Щодо громадської роботи, то я входжу до ініціативної групи «Перше грудня». Намагаємося активно відгукуватися на всі події, що відбуваються в країні.
Мене цікавить доля України, тож стараюся розглядати її існування в контексті історії людства.
Під час Другої світової війни я був мінером. А командиром у нас — росіянин Іванов. Про нього в мене найкращі спогади: він ніколи не посилав нас, юних солдатів, першими, не дослідивши ту ділянку сам. Тому я мав добрий приклад росіян і аж ніяк не міг передбачити цю війну. Хоча чимало чинників і вказували на це.
Мене часто звинувачують у надмірній толерантності до північного сусіда. Та я все одно залишаюся при своїй думці: ми маємо все зробити, щоб вони стали нашими друзями. Із сусідами можна жити лише так, інакше воєн не уникнути.
Проблема росіян у тому, що вони не знають, хто вони. Мають ідіотські наслідки татарського нашестя. І мені складно зрозуміти, чому освічені росіяни це терплять. Їх треба переконувати, йти до них із правдивою історією. Так, там кліка путіна, але вона не вічна. Вони мають відділити цю татарську домішку. І точкою повороту має стати зміна назви столиці. Їхня столиця не москва, що означає «гнила вода», «болото», а їхня столиця має бути Калита, від того, хто заклав це городище.
І тоді, під час Другої світової, і зараз ми маємо справу з диктаторами. Але справи диктаторів ніколи не були переможними. Це важливо знати. Ми маємо втрати, але ворог — набагато більші. Переконаний, до них, зрештою, має прийти відчуття безглуздості цієї війни.
У війні є або перемога, або поразка. Для успіху маємо отримати найсучаснішу зброю. Зараз певна пауза. Це тому, що ми вчимося. Зима дає шанс добре навчити пілотів. Коли матимемо літаки, іншу сучасну зброю, тоді й настане перелом у війні. А зброя буде. Бо в цивілізованого світу немає іншого вибору. Їм або самим потрібно буде воювати, або допомогти нам.
Ми маємо перемогти. І воювати треба комплексно — бити зброєю, а з другого боку — робити все на інформаційному фронті, щоб переконувати росіян у безглуздості цієї війни.
