Напередодні новорічних свят у привітанні, адресованому співгромадянам, міністр оборони України Рустем Умєров назвав ці дні часом єднання нашої великої української родини.

«Наша Перемога не буде різдвяним чудом з голлівудського фільму. Це буде результатом нашої спільної праці. Тих, хто на передовій тримає зброю, і тих, хто в тилу виробляє її. Тих, хто привозить усе, що потрібно воїнам. Тих, хто в навчальному центрі здобуває першу військову спеціальність, і тих, хто йде в ТЦК, щоб приєднатися до Сил оборони й стати на захист своєї сім’ї та Батьківщини», — зазначив очільник оборонного відомства. 

Очікування: віра в ЗСУ й підтримку союзників

Рік тому, підбиваючи підсумки першого року великої війни з росією, традиційно лунали прогнози на 2023-й. Доволі оптимістичні й обнадійливі для українців, які тоді вже пізнали бліцкриг рашистів на Київ, звірства «асвабадітєлєй» у Бучі, Ірпені, Гостомелі, облогу «Азовсталі», прильоти «братерських» ракет і ударних дронів по їхніх будинках, дитячих садках і лікарнях. І всі хотіли вірити не тільки в ЗСУ. А й у те, що жах, замішаний на вогні й дикунстві, цей цивілізаційний збій XXI століття буде виправлено спільними зусиллями демократичного світу, на захист якого повстала Україна. Та віра підігрівалася першими, вже історичними перемогами українського спротиву й перехопленням ініціативи на полі бою — деокупацією Харківщини та Херсонщини, ударами по тилових авіабазах росіян «енгельс-2» та «дягілєво».

Передноворічні надії на відновлення мирного життя вже завтра підтримували заяви військово-політичного керівництва. Начальник ГУР МОУ Кирило Буданов прогнозував, що 2023 рік стане роком перемоги над ерефією й припускав, що наприкінці весни почнеться визволення, Сили оборони зайдуть до окупованого Криму. І в цьому нам допоможе підтримка та зброя західних союзників. А далі була підготовка до контр-наступу ЗСУ. Він став головною військово-політичною подією року. Інтригу щодо його початку зберігали до літа, нарощуючи потенціал, сили й засоби та тримаючи в напруженні кремль щодо часу та місця старту визвольної операції. 

Офіційно про те, що наступальна операція наших сил уже триває, Президент Зеленський заявив у червні. Й хотілося вірити, що ось-ось і «кримнаш» буде вже не їхнім. Проте реальність на полі бою внесла корективи в темпи контрнаступу.

Восени стало зрозуміло: події на фронті розгортаються не за прогнозами та очікуваннями офіційного Києва та західних союзників.

Слово Головнокомандувачу Залужному

«Мене дратує, коли я чую, що довгоочікуваний контрнаступ України на сході та півдні України почався повільніше, ніж очікувалося. Це не шоу, за яким спостерігає весь світ, на яке роблять ставки чи щось подібне. Кожен день, кожен метр дається кров’ю... Без повного постачання (зброї) ці плани взагалі неможливі. Але вони реалізуються.

Скажімо так, кількість літаків, які чергують біля наших західних кордонів, удвічі перевищує кількість російських літаків, які руйнують наші позиції. Чому ми не можемо взяти хоча б третину звідти й перенести сюди?» (Червень 2023 року. Інтерв’ю The Washington Post).

У листопаді в колонці для The Economist генерал Залужний заявив, що війна з росією переходить на етап «позиційної» боротьби зі статичними й виснажливими боями, а для Перемоги потрібні високі технології. За його словами, ситуація на фронті зайшла в глухий кут, коли жодна зі сторін не може просуватися. І озвучив, яка зброя та засоби потрібні Україні для прориву.

А 26 грудня на першій від початку повномасштабного вторгнення пресконференції в Києві Головнокомандувач ЗСУ за підсумками другого року великої війни й активних дій росіян по всій лінії зіткнення зазначив, що нам дорогий кожен клаптик нашої землі — чи то Бахмут, чи Авдіївка. Головне — зберегти людей, а згодом усе відвоюємо, «і навколо цього не потрібно робити те, що здалеку нагадує якесь шоу».

«2024 рік не просто відрізнятиметься, він має відрізнятися, бо інакше на нас чекає те, про що я писав у статті (в колонці для The Economist. — Ред.). Відповідно, ми ці проблеми знайшли і знайшли вже десь 90 відсотків рішень для питань, які потрібно буде обов’язково розв’язати, щоб у наступному році діяти більш ефективно і найголовніше — зберегти людей. Над цим працюємо. З нами погодилися наші партнери, які також цікавилися цим питанням. Тож можу вас запевнити, що наступний рік буде відрізнятися... Принаймні ми для цього все робимо», — запевнив Валерій Залужний.

Розбір польотів і прильотів

Командувач оперативно-стратегічного угруповання військ «Таврія» Олександр Тарнавський зазначив у інтерв’ю ВВС: «Наступний рік буде, можливо, ще важчим. Тому що ми повинні закінчувати ведення бойових дій і визволення наших територій. І що ближче до виконання цього завдання, головної мети — виходу на наші кордони, воно буде ще складніше... Тому, як то кажуть, нам — удачі, ну, а вони свій вибір зробили... Питання завершити війну я ніколи не ставлю. Питання — перемогти. Тому що завершити війну можна по-різному. Для нас, військових, — це Перемога».

Західні офіційні особи визнають повільні, але впевнені успіхи українського контрнаступу на півдні та сході нашої країни. При цьому ніхто не береться прогнозувати швидке завершення бойових дій, а генсек НАТО Єнс Столтенберг в одному з інтерв’ю закликав готуватися до затяжної війни.

Екскомандувач військ США в Європі генерал-лейтенант у відставці Бен Ходжес заявив, що в невиконанні поставлених завдань під час контрнаступу ЗСУ винні західні союзники, а не українські військові або керівництво. Він вважає: ЗСУ не отримали вчасно те, на що розраховували, включно з військово-повітряними потужностями й високоточною зброєю. І ця нестача озброєнь продовжила війну щонайменше на рік. Ходжес відзначив успіх української армії попри все в протистоянні потужному ворогу: «росія намагається завоювати Україну з 2014 року, але з усіма своїми можливостями вона досягла контролю лише над 17 відсотками території, втративши понад 300 тисяч осіб, значну частину озброєнь і верховенство флоту в Чорному морі». Американський генерал наголосив, що кремль сподівається на припинення західної допомоги як шанс перемогти Україну. І підставою для оптимізму рф є вагання в Конгресі США та очевидна позиція багатьох політиків на Заході, що Київ має піти на переговори з москвою вже зараз.

2023 рік почався з битви за Бахмут, а закінчується битвою за Авдіївку. Обидві увійдуть в історію як найбільш кровопролитні. Але за цей час ЗСУ зуміли наростити вогневу міць. Якщо в січні-лютому в середньому знищували 740 росіян за добу, то в листопаді-грудні — 950. Натомість росія, яка на початку війни могла наступати по всьому фронту, нині має потенціал лише на окремі кілометрові ділянки.

Контрнаступ ЗСУ стартував на початку червня. Наприкінці літа загальмувався і в підсумку не досяг початкових цілей — дійти до Азовського моря. Однак підготував добре підґрунтя для контрнаступу 2024 року. Зокрема, вдалося зберегти підготовлений кістяк нових бригад, а також понад 80 відсотків бронетехніки. На лівобережжі Херсонщини ЗСУ зуміли закріпитись щонайменше на двох плацдармах — біля Антонівського мосту та села Кринки. Унікальність цієї операції полягає в тому, що тисяча наших героїв за підтримки артилерії та дронів з правого берега тримають у напруженні 65-тисячну армію ворога, яка кілька місяців не здатна суттєво вплинути на ситуацію.

Наступним кроком для ЗСУ має стати розширення цього плацдарму, а для цього потрібно зняти загрозу з повітря. Наприкінці грудня наша ППО почала розв’язувати цю проблему, збивши одним махом три новітні винищувачі-бомбардувальники Су-34, а через кілька днів ще один Су-30, який ударив ракетою по Одещині з акваторії Чорного моря.

Сьогодні російські літаки не почуваються в безпеці ні на окупованій території, ані в росії. Це вагомий крок до зміни домінування російських повітряних сил. Ми в очікуванні F-16, які остаточно зруйнують повітряну перевагу окупантів.

У 2023 році наші безпілотники почали долітати до москви, а також завдали понад 20 ударів по летовищах у тилу противника. Україна виграла цей раунд битви за Чорне море, змусивши російські кораблі відступити із Севастополя в новоросійськ, де їх також дістають наші морські дрони.

Удари ракетами та дронами по доках у Севастополі, де знищили перший підводний човен, ліквідація великого десантного корабля «новочеркаськ» у порту Феодосії, знищення ремонтних доків у Керчі, врешті удар по новоросійську, де пошкодили ще один десантний корабель («оленегорський горняк»). Тільки за останні чотири місяці ЗСУ знищили 20 відсотків чорноморського флоту рф. Усі ці перемоги змусили російський флот відступити з української акваторії. Утім, і ближче до російських берегів вони не почуваються в безпеці.

Ще однією асиметричною відповіддю на російський терор став підрив двох гілок залізниці на стратегічно важливій байкало-амурській магістралі. На черзі — кримський міст!

«Собака любить м’ясо,
Ворона любить сир.
А я люблю бавовну
З доставкою на Крим!»

Мобілізація замість питання: «Коли Перемога?»

В українському суспільстві сформувався запит на швидкі перемоги. Але їх не буде найближчим часом. Україна платить величезну ціну за визволення кожного метра своєї території, і щоб вона не стала захмарною, треба витримувати паузи та ретельно готуватися до наступних кроків, вважає військово-політичний експерт групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.

«Ми зараз переходимо в іншу фазу ведення бойових дій, яка багатьом буде незрозуміла. Ми не будемо встановлювати найближчі пів року якихось рекордів з визволення територій. Показником наших успіхів будуть ті моменти, які багато хто не розуміє. Наприклад, наскільки ми збільшуємо кількість знищених окупантів, наскільки можемо втримати ту чи іншу ділянку, витративши на це менший ресурс, а росіяни — поклавши в рази більший.

Це війна на виснаження. Однак на цьому будуть маніпулювати та постійно ретранслювати різні конспірологічні теорії», — резюмував Олександр Коваленко.

Війна, з військової точки зору, може тягнутися довго, а з точки зору впливу політичних процесів може закінчитися хоч завтра, але ніхто цього не знає. Маємо готуватися. Усі, хто може взяти до рук зброю, мають це зробити зараз або бути готовими зробити це за потреби. Таку думку в телеефірі озвучив секретар Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко.

«росія ніколи не відмовиться від своїх геополітичних цілей і не відпустить Україну зі своєї сфери впливу. Війна триватиме рівно доти, доки ми будемо здатні вести спротив. Будь-які «перемир’я» або «домовленості» стануть черговим тайм-аутом для ворога, щоб накопичити ресурси для наступу. Тому найкращі ліки проти зневіри, паніки або апатії, що викликані роздумами про часові межі цієї війни, — активна залученість в історичні процеси, які відбуваються тут і зараз.

Ми не знаємо точного дня, місяця чи року, коли переможемо і зможемо повернутись до наших родин. Але ми впевнені, що скільки не тривала б війна — поруч з нами надійні побратими, в наших серцях — любов до

Батьківщини, а в руках — зброя. І все це не дозволить нам відступити», — написав у Фейс-буці командир полку «Азов» Денис «Редис» Прокопенко.

Фото з відкритих джерел.