Коли маєш мільйон дрібних справ щодня, складно підняти голову й побачити: ого, вже літо! А потім зловив себе на думці, що вже й сніг випав. У мене таке враження, що під час війни ми відкладаємо життя, відсуваємо його на другий план, дуже хочеться наповнити кожну хвилину активністю, швидше прожити день, місяць — бо є ілюзія, що тоді швидше закінчиться війна.
Найголовнішою особистою подією для мене стало народження доньки Яринки. Діти — це наша проєкція в майбутнє, вони надають сенсу існуванню і змушують не здаватися, не впадати в депресії і відчай. Жити заради дітей, працювати невтомно, щоб їм на долю не випало війни — це велика відповідальність.
Ми живі й далі існуємо як держава — це великий позитив і навіть диво. Ясна річ, ми максималісти, хочеться більших перемог і звитяг, але не треба забувати, що навіть стан стабільності для України вже є перемогою.
Наша Перемога — це суспільна єдність у горі й у радості, як кажуть під час укладання шлюбу. Тобто в час, коли наша армія визволяє міста, і в час, коли нам доводиться тримати оборону чи відступати. Емоції зашкалюють, суспільство наелектризоване, тож головне — не забувати, що ворог не серед нас. Ворог — росія. Всю енергію образ, суперечок і недовір треба направляти на боротьбу з окупантами.
На Новий рік ми найбільше любимо залишатися вдома самі. Це для нас час підбиття підсумків і будування планів. Ми з дружиною прагнемо побороти наші сімейні совкові традиції, тож на Новий рік уникаємо майонезу і засилля страв. Любимо салат і запечену рибу чи м’ясо. Найкраще, щоб на ранок нічого не залишалося — тоді можна почати новий рік з чогось свіжого.
Андрій ЛЮБКА, письменник, волонтер.
Фото з архіву автора.
