Коли це сталося, експерт став знаменитим: якщо забити прізвище Бобиренка в Google, з’явиться кілька десятків публікацій, фото й відео.
Політичний аналітик поділився з «Голосом України» своїми враженнями про рік, що минає, та окреслив прогнози на наступний.
Бій ми виграли, нехай і не нокаутом
На запитання, що є найбільшим здобутком українців у 2023 році, Віктор Бобиренко відповідає:
— Ми відбилися від орди. Хоч це й було непросто, ми відновили контроль над більшістю території, а росію зробили державою-ізгоєм.
Найбільшим провалом року називає відсутність злагоди в суспільстві. Періодично дізнаємося: то військове керівництво не дружить із політичним, то владні гілки «труться» між собою, а судову реформу не впроваджено досі. Рідко який місяць минає без скандалів.
— Уже ніхто не сумнівається, що ми станемо членами ЄС і НАТО. Та все ж мусимо визнати: маємо й негативні моменти в зовнішній політиці, — констатує експерт. — Цивілізований світ від війни таки втомився. І багато в чому винні ми самі: ми його втомили. Щодо ситуації на лінії фронту, то в нас не було достатніх ресурсів для наступу, не було переваги в повітрі, бракувало артилерії. Та ми набили гори рашистських трупів під Авдіївкою і ще багато де. Хоч це й не очевидно, та важливий бій ми виграли. Нехай не нокаутом, а лише за очками.
Доведеться затягнути паски
— 2024-й стане вирішальним і переломним. На нас чекають кардинальні зміни. Одна з найголовніших: усі мають якнайтугіше затягнути паски. Війна триватиме принаймні весь наступний рік. Тож треба прийняти це, набратися оптимізму й жити з ним. У США відбудуться президентські вибори, у Великій Британії — парламентські (також вибори до Європарламенту. — Ред.).
Світові буде не до нас. Натомість може активізувати зусилля «вісь зла» (сьогодні так називають росію, Китай, Іран та Північну Корею. — Ред.), і це стане для нас додатковим тягарем. Але я впевнений: коли нам надійде чергова військова допомога, з’являться сучасні літаки, ми знову перехопимо стратегічну ініціативу. А світ невдовзі зміниться. Зараз Європа не може виготовити для нас мільйон артилерійських снарядів, та коли західна економіка переорієнтується на задоволення військових потреб, у москви не залишиться шансів. російська економіка —
12-та у світі. Вона поступається економіці середньої європейської держави, не кажучи про Канаду та США. Невдовзі ми стрілятимемо стільки, скільки буде необхідно, — розмірковує політолог.
Віктор Бобиренко, політичний експерт:
— Верховна Рада ухвалила чимало євроінтеграційних законів: про посилення антикорупційних органів, очищення судової влади, про національні меншини. На жаль, ми часто починаємо рухатися у правильному напрямку не з ініціативи влади, а під тиском українського суспільства та союзників. Думаю, у 2024 році західні партнери теж працюватимуть за принципом «гроші в обмін на реформи», і ця формула принесе результат.
Військові відчувають несправедливість
Перед українським суспільством у новому році постане й чимало інших викликів, вважає політичний експерт.
— Ми недооцінюємо небезпеку від розбіжностей і протистоянь, що виникають або назрівають між різними суспільними групами, між фронтом і тилом, — каже Віктор Бобиренко. — Бійці на фронті гинуть, мерзнуть в окопах, а земляки в тилу організовують весілля на мільйони гривень. У п’ятницю в ресторанах ніде сісти. Це бачать військовослужбовці. І це їх демотивує. Як і корупція й інші вияви несправедливості та нахабства. Ще один виклик — необхідність поповнити особовий склад. Бійцям, які воюють майже два роки, треба дати можливість піти на ротацію. На законодавчому рівні варто передбачити до двох місяців додаткової оплачуваної відпустки, іншу допомогу на відновлення. У такій війні переможе та армія, яка краще відновлюватиме свої сили. І тут у нас є переваги. Поїхати на перепочинок із Куп’янська, скажімо, до сім’ї в Суми набагато легше, ніж у владивосток чи хабаровськ.
Кураж додав мотивації боротися
Віктор Бобиренко як аналітик і дослідник вивчає тему української ментальності. Цікавимося, як змінилися українці.
— За основну точку відліку треба взяти 2005 рік. До того багато українців вболівали за росіян — і коли ті грали у футбол на світових чемпіонатах, і коли виступали на Євробаченні чи ще десь. Що ми інший народ, відчувалося не на базовому, а на підсвідомому рівні. А потім усе змінилося. Під час Помаранчевої революції ми вперше по-справжньому відчули свою національну ідентичність. У 2013-2014 роках росія розв’язала війну на Донбасі. І захищати наші цінності пішли однаково мотивовані й україномовні, й російськомовні добровольці. Вони воювали пліч-о-пліч в одних підрозділах і зробили цей поступ незворотним. Зараз, якщо хтось із бійців і спілкується на фронті російською, то все одно воює за право й можливість для своїх дітей говорити та мислити по-українськи. Дуже довго в нас жили комплекси меншовартості. І ось нарешті ми здобули відчуття сили та впевненість, що зможемо переламати через коліно «другу армію світу». Отримали кураж. Він став додатковою мотивацією та запорукою успіху і для бійців, і для всього суспільства, — каже експерт.
Підірвати Керченський міст москва не погодиться
— Щодо нашої майбутньої Перемоги я і оптиміст, і песиміст, — ділиться Віктор Бобиренко. — Такої перемоги, коли росія підпише мирну угоду, в якій погодиться віддати нам Крим і Донбас, підірвати Керченський міст та систематично виплачувати репарації, не буде. На жаль, у нас поки що немає можливостей перемогти ядерну державу й підпалити кремль. Цілком імовірна перспектива перемир’я, з чим росія тягтиме до президентських виборів у США. За їхнім підсумком нам можуть запропонувати повернутися до ситуації 23 лютого 2022 року, коли хтось десь пострілює, але лінія фронту майже не рухається. Такий мир путіну потрібен, щоб зібратися із силами та через 5-10 років захопити недосяжні зараз Одесу, Миколаїв і Київ.
До перемир’я, вважає експерт, нас почнуть підштовхувати навесні 2025 року. Але це найбільш песимістичний сценарій. Усе залежатиме від того, хто першим втомиться від війни. Воювати не можна вічно чи навіть дуже довго — спочатку втомлюється армія, потім суспільство.
— Вирішальною все-таки залишатиметься мотивація, — переконаний експерт. — У нас вона ніколи не буде нижчою, ніж у ворогів. Тому ми відчуватимемо себе сильнішими. Якщо нас не підведуть союзники, навесні 2025 року все закінчиться добре.
У повітрі висіли щирість і хоробрість
В одному зі своїх публічних виступів Віктор Бобиренко заявив: вважає лютий-березень 2022 року одним із найкращих періодів у житті. Ця думка принаймні парадоксальна: хіба вартий позитивної оцінки час нападу ворога на Україну? Просимо пояснити.
— Тоді було страшно, — каже. — Але зараз ті дні згадуються як щось класне, як позитив. Я був у заблокованих ворогом Сумах. Поряд — тисячі людей, які з неймовірним теплом і самовіддачею ставилися одне до одного. Всі допомагали всім, турбувалися, а найбільш бойовиті з нас, кого називали партизанами, виходили на полювання на орків. Я волонтерив. У волонтерському центрі можна було знайти все необхідне й скільки треба. Якось знадобилися ліки, яких не знайшов в аптеці. Написав про це у Фейсбуці й отримав більш як сотню повідомлень-пропозицій. Люди були чуйними та щирими, водночас хоробрими й безстрашними. Все це буквально висіло в повітрі. Зараз цього поменшало, і я за цим сумую й боюся, щоб воно взагалі не зникло. Зрозуміло, що такий високий тонус неможливо тримати довго. Але важливо, щоб такі сплески періодично повторювалися. У нас тоді перепліталися любов до ближнього і ненависть до ворогів.
Має коріння козаків і гайдамаків
Віктор Бобиренко народився у Казахстані «в одному з бараків на свинцевих копальнях». Коли йому було 5 років, сім’я повернулася в Україну. По батьковій лінії має коріння з козацького роду, по материній — з гайдамацького.
Закінчив географічний факультет Сумського державного педагогічного університету та Академію державного управління при Президентові України за спеціальністю «Політичні технології».
З 2005-го по 2010 рік керував управлінням молоді та спорту Сумської облдержадміністрації. Організовував річкові сплави на байдарках і відпочинок для молодших у наметових таборах.
Очолює в Сумах громадську організацію «Бюро аналізу політики».
Сумська область.