До Дня Незалежності України Освітній центр Верховної Ради України презентував спеціальну збірку історій від юних українців у межах Всеукраїнської акції єдності «Разом до Перемоги».

Аби про маленьких лицарів нації дізналося якомога більше людей, «Голос України» разом з Освітнім центром Верховної Ради України започаткував на сторінках газети рубрику «Незламні діти».

У дописах збережено стиль і правопис оригіналу. А також представлено малюнки, створені в межах всеукраїнського флешмобу «Діти України за мир».

Анастасія Друян, 11 років.
Запорізька гімназія «Контакт» Запорізької міської ради Запорізької області,
м. Запоріжжя.

Спочатку мені здавалось, що ми не переможемо у цій війні, не зможемо протистояти ворогу...

Перший день війни був страшний, жахливий, сповнений болю, паніки та смертей невинних людей. Ми всі не вірили, що це сталося, та заперечували до останнього. Той день став ударом для всіх українців. Життя промайнуло перед очима, а потім — ще раз і знову... Здавалось, що це сон і ми скоро прокинемось. Так хотілося прокинутись, але ж ні. Залишалось тільки чекати, але ніхто не знав скільки. Попри сподівання ворога українці точно вирішили здобути волю, свободу та вибороти своє майбутнє! Ми маємо як мінімум дві найпотужніші сили: ЗСУ — Збройні Сили України та ВСУ — Волонтерські Сили України! Крім того, люди збирають мільйони за день на допомогу нашим героям.

Усе заради спільної мети — Перемоги добра над злом, Перемоги України!

Наша Перемога наближається й безсумнівно буде! У мене самої є захоплюючий досвід волонтерства. Улітку я робила різноманітні дівочі прикраси та магніти. Свої вироби я продавала, а гроші донатила на потреби ЗСУ. Люди реагували якнайкраще: ніколи не брали решту, давали гроші просто так. Вони не тільки купували, а й пригощали мене морозивом, булочками і лимонадом. Вони посміхались мені, дякували та приходили знову. Одна жінка запитала, яка прикраса моя улюблена, купила її та подарувала мені. А реакція військових — найкраще! Один поділився зі мною піцою, інші дякували за те, що я така є. А уявіть собі, як потім цей військовий повернувся до частини і розповів про мене іншим. Сподіваюся, це їх підбадьорювало. А вони підбадьорювали мене. Моє бажання допомагати у боротьбі за наше майбутнє ставало все сильнішим.

Хоча зароблені мною 5000 гривень не вплинуть на хід війни, але все, що кожен із нас робить, складається у величезний пазл — пазл Єдності. Кожен робить свою маленьку, але вагому справу. Разом ми непереможні!

* * *
Роман Гордаш, 8 років.
КЗ «Хащуватський ліцей» Гайворонської міської ради
Кіровоградської області.

Привіт усім! Мене звати Гордаш Роман. У моїй країні війна! Війна, яку з 2014 року називали АТО, яка переросла ще в більш жорстоку й жахливу трагедію 24 лютого 2022 року, розділивши наші життя на до та після...

З найперших днів війни моя родина допомагає нашим захисникам усім, чим може. Пам’ятаю, як уперше, під звуки сирен, носив до школи теплі речі, куртки, пледи, засоби гігієни та різні смаколики для передачі на фронт. Удома з батьками порізав майже весь темний одяг для плетіння маскувальних сіток. Також збирав удома різний одяг, іграшки, необхідні речі, щоб допомогти переселенцям та біженцям. Малював багато малюнків, виготовляв наклейки для банок з консервацією і контейнерів, щоб підбадьорити наших воїнів на фронті. Також мив і носив у школу скляні банки для виготовлення консервів. У школі завжди дружно кипіла робота. Наші невтомні господині і вчителі, під чуйним, мудрим керівництвом директора Вдовиченко Олени Михайлівни, готують передачі військовим: печуть пиріжки, печиво, варять вареники, виготовляють «Козацьку» пасту із сала, готують рибні та м’ясні консерви до автоклавування.

Пишаюся нашими наставниками! Мій дідусь Василь теж не залишився осторонь — автоклавував консерви, допомагав нашим воїнам. Усе можна здолати, якщо дружно працювати! Щоразу, коли оголошують збір передач для захисників, ми обов’язково щось приносимо. Допомоги не буває багато, як кажуть люди. Ми ж удома, у теплі, а вони там і під дощем, і під снігом, у холоді, на морозі.

Отож я купував ліки, засоби гігієни, продукти харчування та різні смаколики і передавав нашим воїнам. Неодноразово разом з мамою робив заготовки для окопних свічок.

Зараз вони дуже необхідні. Що ще я роблю заради Перемоги?

Звісно, гарно навчаюся, маю багато перемог у творчих та інтелектуальних конкурсах, беру участь у акціях на підтримку ЗСУ. Нещодавно надіслав передачу на фронт нашим воїнам і отримав у відповідь відео з подякою мені та моїй родині. Так щемко стало на душі. Так радісно, що я зміг допомогти людям, котрим ми з вами завдячуємо життям.

Своїми добрими вчинками та волонтерськими діями ми наближаємо Перемогу України. Усе здолаємо гуртом!

Друзі, тож давайте разом робити все можливе, щоб День Перемоги настав якнайшвидше! Слава Україні! Героям Слава!