Його втілювали в життя фактично рік за фінансового сприяння Міжнародної організації з міграції (МОМ). А на Полтавщині організаційну складову згаданої ініціативи забезпечували представники знаної не лише в регіоні благодійної організації «Світло надії».

Ця благодійна організація вже тривалий час активно і наполегливо працює з соціально вразливими категоріями земляків. Причому зазвичай робить це в тісній взаємодії з органами державної влади та місцевого самоврядування. Тож має довіру й авторитет серед керівників і профільних фахівців обласних установ і місцевих громад. Саме з урахуванням позитивного досвіду попередньої співпраці цього разу до проєкту на початковому етапі долучилися 36 із 60 громад регіону.

Їхні працівники взяли участь у навчальних тренінгах щодо збору, аналізу даних та їх практичного використання для прийняття ефективних рішень. Надто з огляду на актуальність окресленої проблематики. Адже ні для кого не таємниця, що раніше чимало керівників громад вважали проблему інклюзивності, м’яко кажучи, віддаленою від їхніх населених пунктів. Мовляв, і людей з інвалідністю там незрівнянно менше, ніж у великих містах, і коштів та ресурсів для створення їм належних умов не вистачає...

Однак сьогодні воїни-земляки після тяжких поранень на фронті й тривалого лікування в шпиталях повертаються не тільки в Полтаву та Кременчук. Неважко здогадатися, що після закінчення війни їх і в невеликих містечках та селах стане ще більше. Не кажучи вже про те, що наші села стрімко старіють, а їхнім жителям похилого віку також потрібні додаткові зручності та можливості для ведення побуту, лікування й оздоровлення. Зрештою, серед вимушених переселенців тих, хто потребує допомоги та підтримки, також чимало...

При цьому велика війна, звісно, не додає коштів у скарбниці громад. Але водночас відкриває нові можливості для отримання фінансової підтримки від міжнародних партнерів і благодійників. Останні добре розуміють нашу скруту й щиро прагнуть допомогти. Тож із 36 згаданих громад Полтавщини на наступному етапі проєкту було відібрано 15, фахівці яких виявили не лише зацікавленість, а й компетентність та готовність зробити подальші практичні кроки задля його втілення в життя вже в повному форматі.

Саме вони створили та презентували конкретні плани реагування на нові виклики у своїх громадах, які, зрештою, отримали грантове, тобто безповоротне, фінансування на реалізацію таких ініціатив. При цьому йшлося, звісно, про вливання коштів за найактуальнішими напрямами. Передовсім — задля покращення доступу осіб з інвалідністю до медичних послуг та освіти й забезпечення маломобільних груп населення засобами реабілітації.

Хоча, звісно, не менш важливим було й створення сенсорних кімнат як інклюзивного простору для дітей та облаштування психологічних центрів. Учасники згаданого підсумкового форуму в Полтаві, серед яких були керівники та профільні спеціалісти громад, розповідали про етапи реалізації задумів, ділилися унікальним досвідом напрацювань, визначали перспективи на майбутнє.

Зокрема, і з урахуванням можливостей для подальшої взаємодії з міжнародними партнерами-доброчинцями. При цьому наголошувалося на особливій зацікавленості в такій співпраці насамперед невеликих сільських громад.

Важливо тільки, щоб їхні керівники та спеціалісти самі виявляли ініціативу, займалися проєктним менеджментом, пошуком додаткових джерел фінансування важливих справ не для проформи.

У цьому контексті позитивним прикладом для інших була і залишається Сергіївська громада. Вона — одна з найменших за кількістю жителів, яких там — менш як три тисячі, і найвіддаленіших на Полтавщині. Та водночас одна з найініціативніших. Тож, долучившись до втілення в життя проєкту «Людський вимір — інклюзивні дані для стабільності та розвитку», ТГ стала однією з тих п’ятнадцяти, які отримали фінансування від його фундаторів.

Саме завдяки такій підтримці забезпечили необхідним обладнанням новостворену фізіотерапевтичну кімнату для лікування недуг і профілактики захворювань, яка діятиме в Сергіївській амбулаторії. Працівники останньої наразі завершують навчання та відпрацювання практичних навичок на ньому, аби використовувати це обладнання якомога ефективніше. Тож уже найближчим часом послугами, які надаватимуть у цій кімнаті, зможуть скористатися мешканці громади. Задля отримання відповідних процедур їм не треба буде їздити в медзаклади колишнього райцентру чи Полтави.

На згаданому форумі в Полтаві повпреди громад говорили й про наміри масштабувати вже зроблене при реалізації цього проєкту. Адже найважливішими були поштовх і перші кроки, підкріплені фінансовими стимулами.

Водночас, на переконання виконавчої директорки благодійної організації «Світло надії» Марії Бондаренко, втілення згаданої ініціативи в життя стало прикладом плідної співпраці між неурядовими організаціями — вітчизняними й міжнародними — та органами місцевого самоврядування. Вона переконана, що разом вони можуть і зроблять ще дуже багато.

Полтавська область.

Фото зі сторінки  БО «Світло надії» у Фейсбуці.