«Дуже часто в музеї ми стикаємось з проблемою відсутності дитячої літератури про Голодомор. Але ж діти — наші основні відвідувачі, оскільки ми працюємо зі шкільними або сімейними екскурсіями, — розповідає одна з авторок буклета Галина Голубєва. — За останній рік ми підготували сімейний майстер-клас «Дерево життя» та відеоекскурсію для молодших школярів. Освітня програма музею Голодомору вже третій рік представлена на фестивалі «NEOсвітній Арсенал» і завжди популярна серед відвідувачів. Тому ідея освітнього буклета для наймолодших, який розповідав би і про музей, і про історію Голодомору, виникла не на порожньому місці. Тобто ми відчували запит від відвідувачів на таке видання».

У музеї наголошують, що це не підручник і не повторення екскурсії — кожна історія експонатів, що зберігаються у фондах, розповідає про конкретних людей, які постраждали від сталінського геноциду, та про штучний характер гуманітарної катастрофи 1932—1933 рр. Укладачі буклета — Галина Голубєва, Ольга Вигодованець, Яна Городняк знайомлять аудиторію з термінологією, пояснюють, що таке голодомор і геноцид, ким він був організований і чому, та проводять паралелі з подіями російсько-української війни, мета якої знищення української нації.

Буклет, проілюстрований коміксами Єви Чернухіної, можна розгорнути як плакат і завдяки схемі дізнатися більше про символічне значення основних об’єктів території музею, тож він буде цікавий кожному.

Днями заклад поповнився ще одним експонатом — книжкою «Михайло Могилянський. Листування з Наталією Полонською-Василенко 1929—1941». Збірник упорядкувала кандидат історичних наук, наукова співробітниця Інституту археографії та джерелознавства імені М. Грушевського Вікторія Сергієнко. Як зазначають у музеї, до видання увійшли 125 листів письменника і літературознавця Михайла Могилянського до одної з провідних представниць державницької школи в українській історіографії Наталії Полонської-Василенко, що зберігаються в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України, а також кілька досі неопублікованих оповідань і есе Могилянського. В оприлюднених документах зафіксовані факти, що свідчать про геноцидну політику комуністичного тоталітарного режиму щодо українців.

«Автор концепції геноциду Рафал Лемкін наголошував, що перший удар москви був спрямований саме на мозок нації — українську інтелігенцію, щоб паралізувати, обезголовити решту національного організму. Відтак упродовж 1930-х років було здійснено репресивний натиск на представників української науки та культури. Українські науковці були піддані ідеологічно-політичній чистці, яку цілеспрямовано організував сталінський режим, побоюючись потенційних опозиційних настроїв в українському науковому середовищі», — наголошують у музеї. Сфабрикована справа «Спілки визволення України», до якої у 1930-му було залучено 474 особи, засуджено до розстрілу — 15, до концтаборів — 192, вислано за межі України — 87, звільнення із Всеукраїнської академії наук академічних діячів, їх переслідування, масові репресії проти української інтелігенції — далеко не повний перелік злочинів сталінського режиму, спрямованих на упокорення нації.

В одному із листів за січень 1933 року науковий співробітник ВУАН і керівник Комісії для складання біографічного словника українських діячів академії Михайло Могилянський писав, що «єдиною причиною, чому я так схуд, —був недостатній прийом предметів годування». Як неблагонадійний засновник великої літературної родини був позбавлений продовольчого пайка, що в 30-ті ставило людину на межу виживання. Не маючи змоги жити в Києві, він поїхав до доньки Лідії, яка перебувала на засланні.

«У своїй епістолярній спадщині Могилянський згадував про залежність науковців від радянської карткової системи продовольчого постачання (введена в 1929 р.), яка особливо в роки Голодомору-геноциду не забезпечувала нормальних харчових потреб. Монополія комуністичного режиму на заготівлю та централізований розподіл продовольства була вагомим інструментом контролю й обліку широких верств радянського суспільства, а заразом засобом покарання незручних для влади осіб», — зазначають музейники.

Радянська влада катувала Михайла Могилянського, якого звинувачувала у відриві від сучасності і захопленні античною літературою, не лише фізично, а й психологічно. Син «напівзабутого інтелектуала» (так назвав ученого і митця історик Ігор Гірич) Дмитро (псевдонім Тась) — письменник, який створив у прозі своєрідний «тасівський стиль», відомий в літературних колах поет-неосимволіст, журналіст та перекладач був заарештований нквс 28 січня 1938 року, 25 лютого засуджений до розстрілу. Страчений у в’язниці за три дні, ймовірно, у московській області. Реабілітований у 1958 р.

Тоталітарний режим знищив і доньку Михайла Могилянського — талановиту поетку Ладю (Лідію) Могилянську, яка з 1919 р. друкувалася у чернігівських газетах і журналах.

За знайдені копії статей про колективізацію у липні 1929-го її засудили до розстрілу, вирок замінили десятьма роками таборів. Термін відбувала на соловках і будівництві біломорканалу. Їй вдалося надрукувати свої вірші в журналі «Соловецкіє острова», після чого максим горький назвав поезію каторжанки «отлічнимі стіхамі».

Звільнена достроково у 1933-му, у1937 році — новий вирок і розстріл у москві.

«Скільки їх відомих і невідомих... Нізащо... Просто за те, що були світлі і розумні, що були українці», «Прочитала про неї — дивовижна жінка! Двічі розстріляна! А її вірші!

Зупинили недоспівану пісню! І ще хтось носиться з портретом сталіна?!», «А що тепер можна очікувати... риторичне... буде таке ж», — так реагують читачі в соцмережах на поезію чернігівчанки.

Репресованою була ще одна дочка Михайла Могилянського — талановита журналістка, співробітниця РОСТА Олена. Після арешту у 1938-му і дворічного перебування у

московських в’язницях її, як соціально небезпечний елемент, відправили на заслання в краснодарський край, у село велика мурта. Там помер і її талановитий батько. Могила не збереглася.

На знімку: український письменник, літературний критик і публіцист, літературознавець, науковий співробітник ВУАН Михайло Могилянський — одна із мільйонів жертв геноцидної політики сталіна.

Фото з відкритих джерел.