Місцеве самоврядування відіграє значну роль у поєднанні інтересів держави та суспільства. Його функціонування має бути спрямоване на створення та підтримку сприятливих умов для життя і всебічного розвитку людини. Таким прикладом є місто Славутич. За рівнем його благоустрою, мабуть, немає рівних у країні. Переймати передовий досвід сюди приїжджають з інших населених пунктів. Про сьогодення цього унікального міста під час зустрічі з колективом газети «Голос України» розповів міський голова Володимир УДОВИЧЕНКО.
За його словами, Славутич має унікальну інфраструктуру, такої немає навіть у містах атомної енергетики багатьох країн. Він нагадав, що раніше Славутич на 95 відсотків залежав від Чорнобильської АЕС, а нині — на 49. На станції працювало 12 тисяч осіб, сьогодні — 2700. Нині безробіття в місті, за даними Міжнародної організації праці, становить 1,6 відсотка. «Для нас пріоритет — створення робочих місць через систему підтримки початкового, малого, середнього бізнесу», — наголосив В. Удовиченко та додав, що із зони воєнних дій до Славутича вже переїхало 159 осіб: 53 сім’ї, майже 60 дітей, які продовжують навчатися у місцевих школах, дитячих дошкільних та позашкільних закладах.
Цьогоріч, зазначив він, проведено реорганізацію інфраструктури підтримки підприємництва шляхом об’єднання підприємств «Агентство з розвитку бізнесу в м. Славутич», його структурних підрозділів «Бізнес-інкубатор» та «Адміністрація спеціальної економічної зони «Славутич», «Фонд комунального майна». У результаті реорганізації створено потужну структуру підтримки малого і середнього бізнесу — комунальне підприємство «Агентство регіонального розвитку».
А ще, повідомив очільник міста, засідання Славутицької міської ради транслюватимуться онлайн за сприяння проекту ООН в Інтернеті, він вважає, що потрібно запроваджувати електронне врядування. У життя міста активно впроваджується також Кодекс етики, честі, порядності, добросовісного та ефективного управління славутицької територіальної громади.
Крім того, Володимир Удовиченко поділився думками щодо реформи місцевого самоврядування, децентралізації влади, місцевих виборів тощо.
— Скажіть, будь ласка, чи є у вас впевненість, що реформа місцевого самоврядування, заявлена владою, все-таки відбудеться?
— Немає. Без конституційної реформи, зміни територіального устрою не можна провести реформу місцевого самоврядування. Без належної правової та судової системи теж нічого не буде. Суддям скільки не неси, стільки братимуть, бо вони бідні люди. Не можна цього допускати. Наша бідність уже дійшла до межі, і ми боремося з корупцією. Ніхто ніколи її не переміг і не переможе. А ось створювати антикорупційне середовище — потрібно. Тому суспільство має об’єднатися, зрозуміти філософію реформ, необхідність їх проведення і підштовхнути владу, зобов’язати її до відповідних кроків, або знову переобрати. Склад нинішньої Верховної Ради дуже непростий. З одного боку капіталісти, а з другого — громадські діячі без практики. Тому сумніваюся, що вони зможуть ухвалити якісь узгоджені ефективні рішення. Тож потрібно розпочати з об’єднуючих ідей, із створення центру реформування на чолі з Президентом України.
І ще одне, кошти в Міжнародного валютного фонду, інших джерел треба брати не для того, щоб їх «проїдати», а для створення певної позики з метою проведення реформ. Такі галузі, як агропромислова, ракетобудування, літакобудування, металургія можуть вивести Україну на передові позиції у світі. Але якщо будуть створені умови для залучення інвестицій.
— Чи треба сьогодні займатися конституційними змінами, зважаючи на те, що вони мають пройти дві сесії, Конституційний Суд, Венеціанську комісію?
— Сьогодні час вимагає від нас рішень. Ми готові до них. Асоціація міст України вже напрацювала 65 законопроектів. Але сьогодні на порядку денному децентралізація державного управління. Приміром, Польща навіть у Конституції записала принцип децентралізації в усіх складових публічної влади. Принцип субсидіарності, закладений у Європейській хартії місцевого самоврядування, передбачає, що вся система надання послуг повинна бути максимально наближена до того, кому вона надається. Тому найбільше повноважень і ресурсів треба передати на місця. Чи це є наступом на владу? Ні, навпаки. Сьогодні у жодному разі ми не можемо порушити цей баланс та допустити, щоб центр ваги децентралізації із державного перенести на обласний рівень. Кожен має займатися своїми питаннями. Людям вигідна децентралізація, оскільки вони зможуть впливати на послуги, рівень життя. Також треба запроваджувати інститут префектів — представників державної влади, котрі стежитимуть за дотриманням законів. Ось коли зрозуміємо цю філософію, тоді й проведемо реформу. Але владу ніхто не хоче віддавати.
— А що робити?
— Якщо нічого не робити, буде третій Майдан, Жовтнева революція. Треба об’єднуватися навколо однієї ідеї.
— Наступного року мають відбутися вибори до місцевих рад. Проте існують різні точки зору щодо терміну їх проведення. Одні стверджують, що волевиявлення має відбутися навесні, інші — восени під уже нові конституційні повноваження. Ваша точка зору з цього приводу? І за якою системою (партійною чи мажоритарною) мають відбутися перегони?
— Затягувати цей процес не можна. Чим швидше провести вибори, тим краще. Я провів би їх у березні або в травні, але не в жовтні. То занадто пізно. Якщо ситуація в країні не зміниться на краще, у жовтні готуватимемося до наступних парламентських виборів.
Щодо системи, то без партійної частинки у нас ніколи не буде демократії. Мажоритарних депутатів хоча й поважають, але вони незалежні самі від себе.
— Чи потрібна пропорційна складова на місцях?
— Обов’язково. Взагалі, потрібна державна політика партійного будівництва. У місті з населенням до ста тисяч має бути мажоритарна система виборів, але з однією умовою — висування виключно від партій. У місті понад сто тисяч — пропорційна система з відкритими списками. Міські голови великих міст мають обиратися у два тури, щоб не було випадковості. Нині для їх звільнення треба дві третини голосів депутатів. Так не має бути, оскільки очільників обирає територіальна громада.
Треба негайно ухвалити закон про місцевий референдум. Він може проводитися хоч двічі на місяць, щоб навчитися це робити. Якщо, приміром, міський голова набирає більше голосів, міськрада йде у відставку або навпаки. Виборів не слід боятися.
— Хто фінансуватиме такі вибори?
— Це мізерні витрати. Нинішні втрати від безладу в країні вищі за ті, що можна виділити на побудову оптимальної моделі держави, соціально-економічний розвиток. Я прихильник польської моделі, яку маємо перейняти і не боятися дещо змінити. На реформи Польща отримала 100 мільярдів доларів. Якщо ми їх розпочнемо, нам готові допомогти всі. Не розпочнемо — ніхто. Сьогодні за Україну торгуються. Ми єдиний суб’єкт, який може виступати проти Росії і протидіяти їй. А ще ми — здали ядерну зброю, закрили ЧАЕС.
— Прийнято рішення про повне закриття Чорнобильської атомної станції. Чим займатимуться славутчани?
— Економічним розвитком. З ректором НТУУ «КПІ» Михайлом Захаровичем Згуровським відпрацювали проект «Поліської силіконової долини Славутич», де об’єднали науковців. Цей проект реалізуємо для молоді і викладачів.
— А що із житлово-комунальним господарством?
— Ми відмовилися від ЖЕКів і створили житлово-комунальне підприємство, яке контролює якість робіт, з єдиним розрахунковим центром та чітко визначеними тарифами. За 10 років ми більш як удвічі скоротили використання газу і у 2,3 разу менше витрачаємо електроенергії.
— Часто чули від славутчан, що навчатися краще в Києві або за кордоном, а жити та виховувати дітей — у Славутичі. Це так?
— Так. У нас відкрилася вже друга філія центру зайнятості при міському голові. Позаторік було створено 265 робочих місць у зоні ЧАЕС. Цьогоріч — 83, зокрема, отримали роботу випускники одного із севастопольських університетів. Наша мета на наступний рік — 100 робочих місць на підприємстві ДСП ЧАЕС.
— Скільки дітей народжується в середньому щорічно?
— Понад 250. Ми повністю поновили свою демографію. У нас сьогодні природний приріст.
— Скільки місто витрачає на культурно-оздоровчі, спортивні заходи?
— 4,5 мільйона гривень щороку.
— Вистачає грошей ще й на дитячі фестивалі?
— Діти беруть участь у різноманітних конкурсах, зокрема, у міжнародному фестивалі дитячої демократії, телебачення, преси та творчості «Золота осінь Славутича». У місті розташований провідний Центр реабілітації дітей-інвалідів. Нині там найсучасніше обладнання. Допоміг Червоний Хрест Німеччини. Є навіть оверлок, інструменти для плетіння з лози, гончарний станок тощо. Одне слово, Славутич у скрутних умовах буття робить усе заради майбутнього.
Дякуємо за розмову.
Фото надане Славутицькою міською радою.
Місто Славутич.
Свято-Іллінський храм.
