Бо відколи я повернувся до Херсона, не було дня, щоб не обстрілювали. Їдеш містом і щоранку бачиш нові шрами й влучання. На вулиці весь час озираєшся, прислухаєшся.
Люди навчилися з цим жити. Але вони потребують позитивних емоцій. Ми заздалегідь не оголошуємо ні дату, ні місце наших вистав, але завжди — аншлаги. Жінки вдягають святкові сукні. Й це дуже важливо, бо війна виснажує фізично і морально.
Українці змінилися після початку великої війни. Згуртувалися, стали єдиним цілим. Коли рашисти підірвали Каховську ГЕС, до нас везли все. Ми не встигали розвантажувати, такий був ентузіазм і заповзятість.
Люди примудряються допомагати окупованим територіям. Мої старші донька і син через свій благодійний фонд підтримують наші рідні Олешки. На жаль, недавно вбило волонтерку, яка роздавала там допомогу. Люди в окупації терплять велике знущання і дуже чекають на Перемогу.
Для мене Перемога України — це коли виженемо останнього окупанта. Жодним клаптиком не маємо права поступатися. Нам чужого не треба, але й свого не віддамо. Як в Ізраїлі. Там заявляють: поки всіх не переб’ємо, не відступимо.
Захід мляво надає нам допомогу, але над цим треба працювати. Й бити, бити ворога. А на вільній землі ми все відбудуємо, відновимо.
Олександр КНИГА, генеральний директор Херсонського музично-драматичного театру ім. М. Куліша.
