Як-от Фазель (на знімку), санітар автомобільної санітарної роти одного з передових військових шпиталів. Фазель народився у місті Чарсадда, що у Пакистані.
— У 1987 році я закінчив Пешаварський державний університет, — пригадує він. — Уже навчаючись у виші, я зрозумів, що на батьківщині не зможу залишитись. Мені допомогли виїхати спочатку до Афганістану, а звідти — на радянську сторону, тоді ще існував радянський союз. Так у 1987-му я потрапив до Харкова для вивчення мови. А в 1988 році вступив до Харківського медінституту.
Саме в Харкові наш герой зустрів свою майбутню дружину — Олену. Відтак переїхав жити до Херсонської області. Саме в Україні він знайшов усе, що допомогло становленню його як особистості. Є речі, які для Фазеля принципові. Зокрема — мова. Річ у тім, що і вдома, і на роботі він розмовляє тільки українською.
— Рішення перейти лише на українську мову я прийняв ще у 2005 році, коли отримав громадянство України, — каже він. — Моя дружина завжди розмовляла українською, і мені ця мова дуже подобається. Тому для мене така позиція цілком логічна. А після 2014-го питання мови стало принциповим, оскільки ми з друзями почали допомагати Збройним Силам як волонтери. Та й таке: у мене п’ять дочок, і я хочу розмовляти з моєю родиною однією мовою.
Таке ставлення викликало повагу серед нових земляків нашого героя, і свого часу Фазель став депутатом Горностаївської селищної ради. У 2022 році, після окупації Херсонської області російськими силами, через активну проукраїнську позицію Фазель змушений був переховувати свою родину, а пізніше евакуювати до Львова. Перебуваючи в тилу, теж не сидів склавши руки: вів активну діяльність, що прискорювала нашу Перемогу над загарбниками. І згодом, уже на визволеній території, після того, як підтвердив свої знання з тактичної медицини відповідними сертифікатами, пов’язав своє життя з військовими медичними закладами, ставши військовослужбовцем ЗСУ.
Фото надано автором.
