До Дня Незалежності України Освітній центр Верховної Ради України презентував спеціальну збірку історій від юних українців у межах Всеукраїнської акції єдності «Разом до Перемоги».

Аби про маленьких лицарів нації дізналося якомога більше людей, «Голос України» разом з Освітнім центром Верховної Ради України започаткував на сторінках газети рубрику «Незламні діти».

У дописах збережено стиль і правопис оригіналу. А також представлено малюнки, створені в межах всеукраїнського флешмобу «Діти України за мир».

Посікера Марина — 16 років.
КЗ «Ярмолинецький Будинок дитячої та юнацької творчості», Хмельницька область, смт Ярмолинці.

«Війна — це не лише біль, страх, втрата, це також важке, але важливе випробування для кожного з нас на людяність.

З початку повномасштабного вторгнення я завжди ставила собі запитання: «Що можу зробити саме я для Перемоги?». Можна було просто чекати, щоб з цим якось справлялися дорослі чоловіки, військові, а можна щодня робити хоч невеличкі, але потрібні дії для того, щоб моя країна була вільною, незалежною та процвітаючою. Саме цими діями я не тільки наближала Перемогу, я давала можливість собі бути потрібною своїй країні, нашим захисникам, тим людям, які зараз перебувають у скрутному становищі.

На початку повномасштабного вторгнення ми з сім’єю возили продукти для військових та переселенців, також я віддала свої нові речі, які я не носила і вони вже малі для мене, для родин ВПО, на вербну неділю я з учнівським самоврядуванням школи робила великодні обереги і виручені кошти перерахували у фонд Притули; віддали посуд для військових; брала участь в благодійному ярмарку, на якому ми виручили 12,5 тисячі гривень для ЗСУ; малювала багато малюнків та писала листи, які відправляли на фронт; збирали новорічні подаруночки для військових; брала участь у майстер-класах по виготовленню оберегів для захисників Вітчизни.

Такі, здається, дії, які комусь здадуться неважливими, але ж саме з дрібного починається велике, і саме з розуміння кожного з нас, що доля України в наших власних руках, починається Перемога. Я дякую ЗСУ за все, що вони роблять для того, щоб Перемога настала якнайшвидше, і буду не тільки словами, але й справою наближати цей момент. Слава Україні!»

Долинський Кіріл — 8 років.
КЗ «Хащуватський ліцей» Гайворонської міської ради Кіровоградської області.

«Усім моє вітання! Пише вам Долинсьний Кіріл з мальовничого села Бугове, що на Гайворонщині. Перш ніж написати, я роздумував з чого ж почати. Як саме я наближаю Велику Перемогу? На допомогу прийшла мама. Вона сказала: «Усі твої добрі справи наближають Перемогу». Так, мама краще знає, бо вона дуже добра і милосердна, усім хоче допомогти. Отож, про мої добрі справи. Насамперед я доглядаю молодших братика і сестричку й навчаю їх бути вихованими. Також я старанно навчаюся, бо знання — то велика сила.

Охоче беру участь у творчих конкурсах і здобуваю призові місця.

Перемагати — приємно! Тож, щоб настала Перемога України, потрібно багато працювати, допомагати і вірити.

Коли війна увірвалася у наше мирне життя, ми почали діяти. Усі мої монетки із скарбнички і монетки з гаманців тата й мами пішли на допомогу ЗСУ під час акції «Смілива гривня». Потім я з мамою купував лимони, щоб виготовити для захисників лікувальний вітамінний сироп. Приносив мед з нашої пасіки. Також ми купували медикаменти, засоби гігієни і передавали нашим військовим. Коли стало відомо, що під Луганськом одна з наших бойових бригад втратила речі і продукти (згоріло усе, добре, що люди живі залишилися), то мама зібрала усі речі, які можна було, і передала захисникам. Я теж допомагав пакувати. А ще я мив банки для консервацій, відносив їх у школу.

Приносив продукти харчування і усілякі смаколики (ну як же без них).

У школі готували консерви на фронт. Коли банки були заповнені, то їх віддавали на автоклавування. І тут мій дідусь Валера допоміг. Взявся автоклавувати консерви. Директор Олена Михайлівна і усі працівники школи дуже йому були вдячні.

Також я малюю малюнки, виготовляю обереги і надсилаю нашим воїнам. Постійно приношу бляшанки для окопних свічок. Я зі своєю родиною ножного разу щось передаю для захисників. Ми дуже хочемо допомогти, підтримати, зігріти наших військових. Ось і зараз готуємо з мамою передачу-сюрприз на День Валентина для воїнів. Від щирих сердець, з добром і любов’ю. Я вірю, що День Великої Перемоги скоро настане! Все буде Україна!»