Про історію і побут закладу розповіла волонтерка Ірина Федорчук. Доля безпритульних тварин краяла її серце з перших днів повномасштабного вторгнення, тому Ірина вже рік допомагає розвитку цього місця, веде його соцмережі й популяризує серед громадськості. З таких ініціативних небайдужих людей і почався цей проєкт. До села Деремезна з Києва 14 років тому переїхала Вікторія Нижник. Вона змінила комфортне життя у столиці на стіни сільської хати. А де хата, там має бути й охоронець. Так на подвір’ї Вікторії з’явився перший пес, а з роками тут знайшли прихисток майже 300 собак і 15 котів. Їй на допомогу два роки тому прийшла Юлія Задорожня, ставши відтоді душею цього місця. Саме Юлія взяла на себе відповідальність за найважливіші напрямки роботи притулку: догляд за тваринами, закупівлю корму і дров, проведення благодійних акцій для збору коштів тощо.
Притулок існує за рахунок пожертв та роботи волонтерів. Їжу часто привозять магазини, а кошти надсилають небайдужі місцеві мешканці. Волонтери збирають ініціативні групи і їдуть до притулку прибирати, готувати і просто доглядати за тваринами. Але скаржаться — рук усе-таки бракує. «Ми варимо каші у великих 40-літрових каструлях, оскільки собак дуже багато. Поодинці це робити неможливо, потрібно більше людей», — каже Ірина. Минулого року волонтери наймали працівників, але на їхні заробітні плати також довелось збирати у соцмережах, оскільки постійного бюджету притулок не має. А догляд за тваринами — це ще й витрати на лікування та ремонт приміщень.
Тому з браком коштів доводиться боротись різними креативними шляхами. Волонтери «Відродження» намагаються брати участь у благодійних заходах області, а також організовувати події в рідному Обухівському районі. Так, смаколики і сувеніри з Деремезної неодноразово продавали на фестивалях для тварин. Минулого року в Обухівському будинку культури волонтери провели концерт за участю місцевих музикантів. А всі виручені кошти пішли на допомогу чотирилапим. Долучались до підтримки волонтери з-за кордону, чули про притулок у Деремезній навіть у США.
Однією з найбільших статей витрат на сьогодні є спорудження нової кухні. Це частина великого проєкту з розвитку притулку, мета якого — створити комфортні умови для працівників і відвідувачів, оновити вольєри для тварин. Лише на будівництво кухні потрібно 200 тисяч гривень, зібрати які — завдання не з простих. До того ж, війна суттєво уповільнила збори, змістила фокус уваги людей на проблеми фронту.
Серед планів на майбутнє у волонтерів також створення електронної бази із фото та історіями кожної тваринки. Так люди зможуть обрати собі улюбленця, не виходячи з дому.
Пані Ірина вважає, що ця ініціатива допоможе швидшому прилаштуванню тварин у нові домівки, оскільки сьогодні притулок не має облаштованого місця для відвідувачів.
Місцевий фотограф Ілля Бондар зголосився на безоплатній основі допомогти цій справі. Відзняти вдалося вже 15 собак.
Догляд за такою кількістю тварин — робота непроста, особливо коли постійно бракує фінансової підтримки. Але волонтерів «Відродження» такі проблеми не лякають. Тут зібрались люди, об’єднані спільною ідеєю.
«Я прийшла у притулок, бо відчула, що в мені є енергія комусь допомагати, — пригадує Ірина. — А тварини не можуть допомогти собі самі. Вони опиняються у притулках через людську безвідповідальність. Із тієї ж причини притулки для тварин ніколи не зникнуть. Якось відчула, що люди живуть досить егоїстичним життям, зокрема і я. Тоді захотілося заземлитися, фізично попрацювати. Прибирання у притулку стало тією справою, яка допомогла зрозуміти, як усе чудово в моєму житті. А потім побачила щасливі морди собак, які завдяки нашій праці знаходять домівки. В такі миті хочеться зробити все, аби цих щасливчиків стало більше».
Фото із соцмереж притулку.
