У цьому переконує збірник розсекречених документів про колаборантів Другої світової війни, який презентували в Хмельницькому. Видання цікаве не тільки з огляду на історію. Особливої актуальності воно набуло в час широкомасштабного вторгнення агресора в Україну. Реалії сьогодення підтверджують, що для сучасних окупантів та їхніх поплічників залишилися незасвоєними історичні уроки.

«Насильство над цивільним населенням. Хмельницька область. Документи органів держбезпеки» — таку назву має збірник, який презентували в Хмельницькій обласній універсальній науковій бібліотеці. Тут — документи, що розповідають про насильство нацистів та їхніх поплічників над цивільним населенням Хмельниччини у 1941—1944 роках. Ідеться не тільки про радянські архіви НКВС, а й про документи нацистських спецслужб — донесення айнзацгруп, уперше перекладені українською мовою. У них зафіксовано факти масових убивств цивільного населення, знищення євреїв та ромів, психічно хворих, дітей, осіб з інвалідністю.

Авторами-упорядниками збірника стали історики та науковці Валерій Васильєв, Олена Лисенко, Світлана Маркова, Роман Подкура, Юрій та Андрій Хоптярі. Робота авторської групи тривала майже шість років. Вона вилилася в книжку на 456 сторінок.

Дослідникам довелось опрацювати майже 140 документів. Переважна більшість з них  зберігалася в архіві Служби безпеки України в Хмельницькій області. Однак деякі вдалося розшукати в інших архівах та областях. Понад дев’яносто відсотків знайдених документів раніше ніколи не оприлюднювались і не друкувались. Приміром, такі, як акти комісій з встановлення і розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників, уперше стали доступними як для істориків, науковців, так і для широкого кола читачів.

Документи засвідчують, що пік політики геноциду, що здійснювалась німецьким рейхом, на Хмельниччині, в Україні, як і по всіх окупованих територіях, припадає на 1942—1943 роки. Деякі дані про це були оприлюднені раніше. Зокрема, прізвища німецьких злочинців, як і їхні злочини, не були засекреченими. А от імена місцевих колаборантів радянська влада не поспішала розкривати. У таємниці тримали й їхні справи та судові вироки, не розповідалося, хто і як був покараний за співпрацю з фашизмом.

Однією з перших з їхніми історіями ознайомилась і одна з упорядниць збірника, докторка історичних наук Світлана Маркова. Протягом майже двох років вона досліджувала судові справи поліцаїв і сільських старост, які допомагали фашистським окупантам. Тепер уже можна сказати, що виконували цю функцію різні за поглядами й статусом люди. Більшість становили розкуркулені селяни. Чимало хто вирішив співпрацювати з окупантами через те, що ненавидів радянську владу й прагнув її знищення. Для цього вони готові були використовувати різні методи, навіть службу в поліції.

Але були й такі, хто мав певні ідейні переконання, які відповідали фашизму. У цих лавах знайшли своє місце і просто злочинці, котрі були схильними до насилля.

Свої висновки зробив і викладач Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, кандидат історичних наук Віктор Адамський:

— Укладений збірник документів наочно показав, що нацистський режим мав свої механізми, які використовували щодо цивільного населення в роки Другої світової війни. І сьогодні, коли ми говоримо про рашизм, бачимо ту саму ідеологію і ті самі інструменти.

Тож книжка допоможе глибше зрозуміти не тільки факти історії, а й сучасні процеси.

Хмельницький.