Передусім це стосується сфери екологічної безпеки. На цьому наголосив народний депутат від фракції «Слуга народу», голова підкомітету з питань будівництва та проектування Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олег Дунда.

«Протягом 30 років, які минули після розпаду радянської імперії, наші партнери загрузли у відчутті комфорту, затишку, спокою та стабільності, — переконаний парламентарій. — Для них війна упродовж цих тридцяти років це щось таке, що відбувається в країнах Азії або Африки. Це якась така умовна пустеля, де немає водних ресурсів, немає індустріальних підприємств з великими сховищами отруйних речовин. Немає ядерних станцій. Якщо вже говорити на більш низькому рівні, там навіть немає такої великої кількості мінних полів. Тобто війна для них немає впливу на середовище. Наприклад, який може мати екологічний вплив на громадянина умовної Угорщини чи Франції війна в Іраку? Вони так звикли до того, що не усвідомлюють: на порозі їхнього дому вже відбувається інша війна -більш масштабна».

Нині бойові дії точаться на території таких міст, як Сєвєродонецьк, Маріуполь, Попасна, зауважив народний депутат під час круглого столу «Екологічна безпека України: національний та міжнародний вимір», що відбувся в Укрінформі. «Це той регіон, який перенасичений індустріальним підприємствами ще радянських часів, — наголосив він. — Ці підприємства працюють по 40—50 років і мають безліч хвостосховищ. Ми розуміємо та усвідомлюємо, що йдеться про велику кількість отруйних речовин. Водночас цей регіон має насичені мережі річок, озер, ставків і ґрунтових вод».

Приміром, річка Сіверський Донець. Із росії вона йде через всю Україну, повертається до ростова-на-дону і впадає в Дон, а звідти — в Чорне море. Неподалік від її берегів розташоване місто Авдіївка, де є коксохімічний завод. У великому хвостосховищі цього підприємства майже півстоліття накопичували залишки від отруйного виробництва. Достатньо кількох влучних прильотів у це місце, й усі ці речовини потраплять у Сіверський Донець, переймається народний депутат. Звісно, спочатку отрута потрапить у саму росію, але потім у Чорне море, а вже звідти в Туреччину. А далі, через Босфор — Греція.

Недалеко від Авдіївки розташований Торецьк. Тут знаходиться найбільше в Європі виробництво фенолів, продовжив народний депутат. Фактично, на лінії бойового зіткнення — так зване рожеве озеро, наповнене хімічною отрутою. Витік її стане екологічною катастрофою не лише для самого регіону, а й для всього Причорномор’я й поза його межами.

Світ має усвідомити, що за рахунок цих ризиків війна йде не тільки у нас, наголосив Олег Дунда. Війна вже у Європі. Екологічні наслідки цієї війни європейці можуть відчути вже прямо зараз. Війна на сході України, це не та війна, до якої всі звикли, — каже парламентарій. — Вона інакша». Шкода від такої війни, за його словами, лежить не лише в економічному вимірі. Здоров’я, яке люди можуть втратити через екологічні катастрофи, ніхто й ніколи вже не зможе повернути.

Інші учасники круглого столу наголошували на тому, що через повномасштабне вторгнення особливо постраждали наші орні землі. Майже п’ять мільйонів гектарів нині не використовуються, а це 19,3 відсотка усіх посівних площ. Шкоду, завдану українським ґрунтам, оцінюють у понад 900 мільярдів гривень. Такі дані оприлюднив консультант із земельних питань Академії аграрних наук України Анатолій Разгон. «Очевидно, що після завершення війни без вжиття надзвичайних заходів на державному рівні та підтримки міжнародної спільноти Україна може на роки втратити третину посівних площ — 10—12 мільйонів гектарів», — повідомив експерт і зауважив, що йдеться про 30—35 мільйонів тонн зерна, яке може прогодувати чимало охочих.

Наголошували під час заходу й на тому, що в зоні активних бойових дій показники важких металів перевищують нормативні у 30 разів, а ртуті, цинку та інших шкідливих речовин — у 10—18 разів. Ці речовини потрапляють у ґрунту, мігрують до ґрунтових вод і в результаті потрапляють до харчових ланцюгів, впливаючи і на тварин, і на людей.

Факт

Хвостосховище — це гідротехнічна споруда, комплекс спеціальних споруд та обладнання, призначених для складування або захоронення радіоактивних, токсичних та інших відвальних відходів збагачення корисних копалин.

Фото зі сторінки Олега Дунди у Фейсбуці.