Зокрема, у Харківському національному педагогічному університеті ім. Г. С. Сковороди, який пропонують приєднати до Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, та в Таврійському національному університеті ім. В. І. Вернадського, який збираються долучити до Києво-Могилянської академії, це сприймають як ліквідацію.

За словами ректора ТНУ Валерія Бортняка, ліквідація єдиного релокованого з окупованої АРК закладу вищої освіти шляхом приєднання до Києво-Могилянської академії — це «втрата інтелектуальної складової, освітньої складової Криму», «розірвання того ланцюжка, тієї дороги, яка веде сьогодні до Криму» та крах сподівань на його повернення. Студенти та викладачі ТНУ навіть зареєстрували електронну петицію до Кабінету Міністрів із закликом «Зупиніть знищення єдиного переміщеного з окупованого Криму навчального закладу!». Між іншим, це один із двох вишів у країні, де готують філологів-перекладачів з кримськотатарської мови і єдиний(!), де готують вчителів кримськотатарської мови і літератури.

«Питання оптимізації мережі (закладів вищої освіти. — Ред.) має вирішуватися прозоро, зрозуміло і передбачувано. Тобто вся країна має розуміти критерії, за якими заклади освіти об’єднуються... Ми повинні розуміти стратегію, куди ми йдемо, і головне — який результат маємо побачити в кінці нашого шляху». Таку думку щодо ситуації висловила голова підкомітету з питань вищої освіти парламентського Комітету з питань освіти, науки та інновацій Юлія Гришина в ефірі Суспільне Новини.

Про необхідність оптимізації мережі закладів освіти говорять давно, і уникнути її не вдасться. Проте, на переконання Юлії Гришиної, відповідні рішення мають обговорюватися за участю всіх зацікавлених сторін. «Питання скорочення, об’єднання завжди складне й болюче, бо йдеться про долі людей, долі університетів. Більшість цих закладів працює десятками років, деякі — понад сто», — додала вона.

МОН говорить про низьку якість освіти в окремих закладах, на які чекає реорганізація, хоча самі університети це спростовують. «Є питання акредитації — наскільки успішно університет проходить акредитацію, є питання кількості студентів, є питання кількості науково-педагогічних працівників, є питання ефективності, наприклад, наукових досліджень в університеті. Тобто є багато критеріїв, які потрібно враховувати при прийнятті рішення, — вважає Юлія Гришина. — Але є в нас унікальні університети в різних регіонах, які є невеличкими, де працює не так багато викладачів і навчається не так багато студентів, але вони є унікальними, єдиними в країні, їх теж треба зберігати. Тобто це питання стратегічного бачення всієї системи, і тут дуже багато критеріїв треба враховувати, треба радитися, сідати разом і приймати ці рішення, бо занадто велика відповідальність».

Рівень комунікації у цьому питанні з боку МОН є відверто недостатнім. В університетах нарікають, що про свою реорганізацію дізнаються з медіа чи повідомлень МОН у соцмережах. За словами Юлії Гришиної, вона отримує велику кількість скарг щодо кулуарного і необґрунтованого ухвалення рішень про об’єднання закладів. У соцмережах вона оприлюднила текст свого депутатського звернення на ім’я Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля з проханням «вжити заходів із забезпечення оприлюднення Міністерством освіти і науки України стратегічного бачення процесу та очікуваних результатів оптимізації мережі, зокрема, чітко визначених критеріїв об’єднання та поділу закладів вищої освіти, строків проведення оптимізації». Крім того, авторка звернення просить посприяти призупиненню розгляду урядом рішень щодо реорганізації закладів вищої освіти — зокрема, ТНУ та Української інженерно-педагогічної академії — до опублікування МОН відповідної інформації.

На думку ректорів освітніх закладів, такі зміни мають узгоджуватися ще й з місцевими органами влади, які краще знають потреби регіонального ринку праці. Крім того, бажано б мати план повоєнної відбудови країни та стратегію розвитку нашої економіки, щоб не перекроювати освітню мережу наосліп.

Тим часом, як повідомив у телеефірі заступник міністра освіти Михайло Винницький, «до кінця лютого має відбутися п’ять, можливо, навіть шість об’єднань», тобто саме стільки слабких, на думку міністерства, закладів повинні бути невідкладно врятовані чи виведені з кризи через приєднання до більш потужних.

«У переважній більшості це заклади галузеві за назвою, які насправді вже давно втратили свою галузеву сутність, — каже заступник міністра. — Наприклад, минулого тижня відбулося остаточне приєднання Одеського екологічного університету до Одеського національного університету імені Мечникова. На жаль, Одеський екологічний університет уже давно припинив бути екологічним. Сьогодні там викладається і право, і багато інших спеціальностей, які, на жаль, за об’єктивними критеріями показують себе не надто якісними».

Міністерство обіцяє зберегти (принаймні протягом першого року після реорганізації) роботу всім викладачам приєднаних вишів, а студентам забезпечити відповідні умови навчання (бюджет або та сама ціна контракту). До речі, в кожен університет, збільшений за рахунок приєднання інших закладів, обіцяють за сприяння Світового банку інвестувати від 1 до 1,5 мільйона доларів — на нове навчально-наукове обладнання.

Необхідність оптимізації мережі пояснюють передусім демографічними змінами: за словами Михайла Винницького, через 15 років Україна матиме лише 250 тисяч випускників середніх шкіл на рік. «Це без урахування війни і міграції, — додає він. — І це насправді велика проблема, бо наша освітня інфраструктура розрахована приблизно на 700—750 тисяч студентів на рік. Має бути втричі менша». Втім, настільки радикальних скорочень не планують. Натомість у міністерстві хочуть зменшити до ста перелік зі 140 закладів вищої освіти державної форми власності, підпорядкованих МОН. «Це цифра, яка затверджена», — каже Михайло Винницький.