В інтерв’ю американському телеведучому правитель росії виправдовував гітлера, що ніби самі поляки змусили нацистську Німеччину напасти на Польщу. «гітлер не мав іншого вибору, як реалізувати свої плани, ніж розпочати війну з Польщею», — заявив путін. Вони хотіли отримати доступ до данцигського коридору, а поляки не пішли на поступки.

Опозиціонер, історик Лев Шлосберг вважає, що ті, хто готували путіну довідку, не знають історії. Глава держави, озвучуючи історичні оцінки, повинен знати, що навіть згідно з російським законодавством вони не повинні відрізнятися від оцінок, визначених вироком Нюрнберзького трибуналу. А там чітко сказано, що війна, розпочата Німеччиною проти Польщі 1 вересня 1939-го, була явною агресією.

Промови гітлера того часу багато в чому нагадують нинішні виступи путіна.

«Кожен повинен ясно уявляти, що ми з самого початку були сповнені рішучості воювати із Заходом. Боротьба не на життя, а на смерть... Насамперед знищення Польщі. Завдання — знищення живої сили, а не досягнення якоїсь певної географічної лінії. Якщо навіть зав’яжеться війна із Заходом, знищення Польщі буде основним завданням… Я дам пропагандистський привід для початку війни — неважливо, чи правдоподібним буде він.

Переможця ніхто ніколи не спитає, чи казав він правду. На початку та в ході війни важливе не право, а перемога», — заявив гітлер 22 серпня 1939 року.

За інформацію Нюрнберзького трибуналу, гітлер за будь-яку ціну готувався захопити Польщу, незважаючи на протести всього світу.

«Єдине, що путін забув повідомити недосвідченому в європейській історії гостю, — це те, що 1 квітня 1939 року гітлер виступив із промовою по радіо, в якій сказав: «Німеччина не має наміру нападати на інші народи», а через два дні підписав директиву «Операція «Вайс» та призначив термін нападу на Польщу — 1 вересня», — наголошує економіст Сергій Алексашенко.

Політолог Аббас Галлямов дійшов висновку: 

«В Китаї переглянули інтерв’ю путіна Карлсону і заговорили про те, що якщо стати на позиції історичного ревізіонізму, на якому стоїть російський президент, то владивосток має бути китайським».

У всій цій історії підведемо риску словами політолога Андрія Колесникова: 

«І всі зусилля щодо побудови нормального суспільства, вільної економіки та працюючих державних інститутів пішли прахом. Досягнення та зусилля одразу кількох поколінь обнулені. Це колосальний психологічний удар по тих, хто ще намагається не жити, а виживати в путінській росії, чи виїхав зі своєї країни, яку намагався зробити нормальною, без перспективи повернення до неї — просто як у радянські роки, але саме це порочне коло, це нескінченне повторення сюжетів вбиває емоційно наповал. Тому недобиті інтелігенти знову збираються на кухнях своїх квартир і, як у 1970-ті, обговорюють владу і своє незавидне становище. І до нескінченності — свою провину та причини того, що сталося».