Сергій (праворуч) та Віктор (у центрі).
Особливо якщо за справу береться мій добрий друг, будівельник за освітою та покликом душі, патріот, боєць, справжній українець Сергій Черняєв.
Про FPV-дрони не як про безпілотники з функцією first person vision («бачення від першої особи») для проведення змагань чи відеозйомки, а як про погибель для ворожої броньованої й іншої техніки та живої сили пересічні українці дізналися не так давно — десь влітку минулого року. А вже у грудні Володимир Зеленський на своїй підсумковій пресконференції заявив, що Україна в 2024-му виробить мільйон цих пташок, які несуть смерть загарбникам.
На передовій — безпілотники з Березанки
Брати Сергій та Віктор Черняєви з Березанки не чекають масового виробництва, а збирають квадрокоптери самі. Бо чудово розуміють, наскільки ці пристрої потрібні на передовій і скільки життів наших бійців зможуть зберегти. Адже Сергій — чинний військовослужбовець, який залишив передову після поранення, Віктор — член добровольчого формування територіальної громади.
«Війна, як не крути, процес доволі динамічний. Цю війну виграють технології. В кого вони швидше й краще розвиватимуться, той і переможе. Коли я був на передовій, практики застосування FPV-дронів іще не було. Були Мавіки (Mavic) зі скидами — боєприпаси з них сипали нам на голови росіяни, ми потроху їм теж підкидали. Це вже пізніше, після поранення, спілкуючись із побратимами, я дізнався, що ситуація з ворожими дронами на фронті кардинально змінилася. Що вони там буквально хмарами літають — і денні, й нічні. І що в нас їх дуже мало. Це було на початку літа 2023 року», — розповідає Сергій Черняєв.
У рішенні розпочати збирання дронів братам дуже допомогла ініціатива Марії Берлінської, засновниці й керівниці найбільшого в Україні навчального проєкту «Victory Drones». Віктор Черняєв зареєструвався й став до навчання. В освоєнні справи проєкт супроводжує від першого до останнього кроку. Спочатку дають теорію, базові знання; потім людина ставить запитання в онлайн-чаті. На додачу фахівці надають і технічну підтримку, і комп’ютерну програму, завдяки якій перевіряється все. Також до «Victory Drones» можна надіслати вже зібраний безпілотник, аби перевірити його роботу.
За досить короткий час брати Черняєви в рідній Березанці сформували справжню команду таких само небайдужих, як і вони. Сергій просуває збір та представляє проєкт, знаходить кошти та запчастини, вечорами збирає дрони. Брат Віктор — головний спеціаліст, адже за фахом він інженер-електромеханік, який 23 роки працює в цій професії. Є ще один механік, який робить тільки корпуси, і три електромеханіки: побратим і земляк, з яким воював Сергій, та його брат.
Разом чоловіки вже передали на фронт 20 безпілотників, із яких 18 — семидюймові, а два — десятидюймові. Нині 15 пристроїв у стадії збирання. Сергій поділився особливою новиною. Два ворожі дрони відремонтовано та надіслано нашим бійцям. Тепер кляту русню нищитиме її ж зброя. Такий ось він — привіт із Березанки.
Народжений будувати
Про те, що чоловіки з Березанки почали на професійному рівня збирати дрони, дізналася від своєї колежанки, головної редакторки видання «Березань» Людмили Дехтяренко. Вона розповіла й таку історію.
«У січні під час вручення ордену «За мужність» третього ступеня Оксані та Григорію Усатенкам — батькам полеглого земляка, я побачила на власні очі цей квадрокоптер-камікадзе з іменною табличкою на честь загиблого «Герой Максим Усатенко». Його зібрали брати Сергій та Віктор Черняєви. Як з’ясувалося, це вже не перший їхній FPV-дрон, який поніс «палкий привіт» із Березанщини російським зайдам», — поділилася Людмила.
І про ще одну історію розповіла журналістка зі слів братів. Нещодавно Сергієві передали кошти на три дрони — дівчина Євгенія попросила батька на її 20-річчя не купувати подарунок, а віддати гроші на ЗСУ. Вистачило на три квадрокоптери. Незабаром ворогам прилетить «Від Євгенії» та двох земляків.
Не здивована, що Сергій Черняєв став на захист Батьківщини, коли розпочалося повномасштабне вторгнення. Не дивуюся, що і нині він допомагає фронту. З Сергієм Черняєвим товаришую років 12. Познайомилися, як кажуть, по роботі. Молодого та амбітного інженера-будівельника Сергія Миколайовича призначили на посаду начальника управління капітального будівництва Миколаївської облдержадміністрації. Він звернувся до мене з проханням допомогти здійснювати інформаційний супровід діяльності управління. Адже розумів, що більшість структур працюють за принципом «знала, як готувати, та не знала, як подавати».
На його думку, миколаївці мали б бути в курсі того, що і як будується в області. Абсолютно поділяла його думку і погодилися не лише тому, що мені імпонував такий (на той час) сучасний підхід до справи, а й з особистих причин. Саме на цій посаді тривалий час працював мій батько Микола Івашко. Мені здавалося, що, допомагаючи будівельникам інформаційно, я виконую своєрідний наказ із небес від нього.
Працювати з Черняєвим було цікаво. Керівником він був вимогливим і до підлеглих, і, головне, — до себе. Постійно вдосконалювався, завжди радився з досвідченими будівельниками, кипів новими ідеями та проєктами. Бо бажав єдиного — аби Миколаївщина перетворилася на край із новими сучасними школами та дитячими садочками, лікарнями, спортивними та культурними об’єктами, газопроводами, розвинутою інфраструктурою. За не дуже довгий час вдалося чимало. На замовлення УКБ здано в експлуатацію понад 70 об’єктів по всій області.
Черняєв будував завжди. І будучи при посаді, і потім, коли з неї пішов. Збудував свій власний бізнес, будинок, життя своєї родини. Тепер збирає, а це ж майже практично будує, сучасні пристрої для армії. Просто чоловік народжений задля того, щоби будувати.
«Пташки» стали на крило
Віктор Черняєв розповів, що перші комплекти він почав збирати вдома з сином Максимом. «В якийсь момент ми зрозуміли, що збирання дрона — то ще не все. Потрібно самому мати навички обльоту апарата, щоб розуміти всі специфічні нюанси його роботи. Здобути їх можна на симуляторі, встановленому на комп’ютері, із застосуванням спеціального пульта керування. І програмне забезпечення, і пульт я придбав власним коштом, встановив програму, й ми почали вчитися «літати».
Навчитися цього набагато важче, ніж зібрати сам дрон. Навіть якщо є досвід управління тим же Мавіком, потрібен час, аби перенавчитися працювати з FPV. Адже й технічні характеристики, і швидкість, і маневреність, і радіуси поворотів у них дуже різняться. Щоб стати досвідченим пілотом такого апарата, треба мати певну кількість годин нальоту, як і льотчику.
Процес виготовлення дронів хоч і потребує певних специфічних навичок, наголошують брати Черняєви, зокрема володіння різними видами паяння, насправді до снаги багатьом. Усім тим, хто справді хоче щось робити для допомоги ЗСУ. Це своєрідний конструктор — спочатку збираєш скелет, потім ставиш двигуни, виконуєш пайку та з’єднання, встановлюєш електроніку, робиш прошивку, перевірку, обліт. При налагодженому процесі із застосуванням конвеєрного методу за день можна зробити не один і не два апарати, такі потрібні нині на територіях ведення бойових дій.
«Кожен із тих, хто виготовляє дрони, не надсилає їх абикуди. Вони надходять до конкретного пілота, під конкретне замовлення. Коли він їх отримує, то перевіряє через спеціальну комп’ютерну програму, — чи всі агрегати належно працюють, чи подавлені шуми на моторах, чи є стабільний зв’язок. Потім іще порожній дрон, без бойового начиння, вирушає з умовним вантажем — пляшкою води, наприклад, на максимальну відстань, для перевірки якості зв’язку, зокрема відео, затим повертається назад. Якщо з безпілотником усе гаразд, наступним його польотом буде вже бойове завдання», — конкретизує Сергій.
Дрони з Березанки передають у ССО, ДШВ, ОМБР і в рідний миколаївський 409-й окремий стрілецький батальйон. Пристрої працюють на трьох напрямках: південь, схід, північний схід. Сьогодні чоловіки готуються до випуску нічних дронів. Вони, хоч і дорожче коштують, але вкрай необхідні нашим бійцям на передовій, аби протистояти ворогу.
Свій проєкт зі збирання дронів та коштів на них Черняєви назвали «Збір до Перемоги». Тож збиратимуть квадрокоптери до переможного фіналу. Вони ж закликають усіх долучитися до такої важливої місії. Адже тільки разом здолаємо ворога.
Усе працює.
«Пташки» з Березанки — іменні.
Фото Людмили ДЕХТЯРЕНКО.
