Військовослужбовці 3-ї окремої танкової Залізної бригади подякували Сахновецькій громаді за передані продукти. «Вдячні за те, що підтримуєте нас і нагадуєте нам про рідні домівки, де нас чекають», — написали вони.
І хоч вона за сотні кілометрів від фронту, війна зачепила всіх. Хтось відправив на фронт чоловіка, батька чи сина. Хтось постійно збирає передачі на передову. Хтось виливає окопні свічки... А коли трапилася біда в родині захисника, допомагали всі разом.
Хата, у якій жили Юрій та Олена Данюки в селі Кропивна, що у Сахновецькій громаді, не була ані розкішною, ані показною. Але це було їхнє гніздечко, де почувалися господарями. У ній провели понад десять років спільного життя. І саме з цього порогу Юрій пішов на війну боронити країну від ворога.
Але поки Юрій був далеко від рідного дому, прийшла біда. Торік влітку сталася пожежа. Вогонь загасили і хата вціліла, але дах майже повністю згорів.
Після пожежі будівля була жалюгідною, та й всі проблеми звалилися на плечі Олени. Але як їх розв’язувати жінці самотужки, без підтримки?!
А тим часом літо збігало, і стало зрозуміло, що зиму в цьому обпаленому домі не перебути.
Єдине, що вдалося зробити, то це накрити дах поліетиленом, який надала сільська рада. Але хіба довго проживеш під таким дахом? Навіть під час літнього дощу вода потрапляла всередину, тож доводилося скрізь розставляти посуд, щоб у нього збиралися дощові струмки — тільки встигай виносити та виливати надвір. Та найгірше: стеля провисла так, що от-от могла впасти просто на голову.
Звістки, які надходили на фронт від дружини, Юрія не тішили. Коли видалася коротенька відпустка, їхав до Кропивної з однією думкою: треба щось робити з дахом. Але коли приїхав, зрозумів, що від планів до реальності велика відстань. Адже будівельні матеріали коштують надто дорого. Прикинув, що навіть найпростіший ремонт стане у півтори сотні тисяч гривень. Дозволити собі такі витрати родина не могла.
У селі це розуміли. Та й сільський голова Сахновецької громади Олександр Шрейдер знав, що без допомоги Данюкам не обійтися. Накрити хату поліетиленом — це було, так би мовити, аварійне рішення. А що робити далі?
Почали прикидати, скільки потрібно кошів на ремонт. Цифра, до якої дійшли, теж зупинила добрі наміри. Стало очевидним: легше купити якусь іншу хату у непоганому стані, аніж ремонтувати ту, що згоріла.
Ось так і підшукали оселю буквально на сусідній вулиці. Юрій та Олена оглянули її та погодилися переїхати. А купили її за кошти із сільського бюджету, якому придбання стало трохи менш як у сорок тисяч гривень. Достатньо було невеличкого косметичного ремонту, щоб родина оселилася в новому помешканні.
Данюки дякують односельцям, що підтримали їх у скруті. А громада дякує всім своїм землякам, які нині на передовій. І для їхньої підтримки робить чимало.
Хмельницька область.
Фото зі сторінки Сахновецької громади.
