Мапи, представлені в експозиції, характеризують розселення народів у минулому, окреслюють етнічні українські землі та відображають характерні риси нашої традиційної матеріальної і духовної культури.
Куратор виставкового проєкту, директорка музею Наталія Клименко зазначає, що унікальні карти, які спростовують міфи путінського режиму про «іконно русскіє зємлі», є беззаперечним аргументом в інформаційній війні росії та підтверджують права України на свої історичні території.
У рамках просвітницького проєкту Музей історичного центру Києва перевидав книгу Мирона Кордуби «Територія і населення України. Географічний і статистичний огляд» 1919 року з мапою, що ілюструє наукові розвідки автора. За висновками дослідника різних епох і періодів України та інших слов’янських країн, якого Омелян Пріцак називав «одним із найбільших істориків Східної і Центральної Європи», станом на 1919-й українські території простягаються від Чернігова до Криму включно з півостровом, включають Кубань, Став-ропілля з виходом до Каспію, а також Ростов, Гродно, Брест-Литовський, Холм.
Книга Мирона Кордуби стала одним з експонатів виставки, яка ознайомила народних обранців з творчим доробком виняткового за своєю обдарованістю і широтою наукових зацікавлень історика, публіциста, перекладача. За його твердженням, кожне історичне явище «непереконливо сприймається без вказівки на джерело, з якого виростає думка, і без показу території, де відбувається подія... особливо у давні час». Тож темі «показу територій» Мирон Кордуба присвячує праці «Де живуть українці?» (1912), «Етнографічна територія України» (1917) та інші, в яких оперує величезним джерельним і статистичним матеріалом кінця XVIII — XX століть.
«Учений розумів значення досліджень історико-географічної проблематики України, — наголошує Наталія Клименко. — Адже, на переконання Мирона Кордуби, ніяка держава не зможе розбудовуватися та існувати, якщо нація-державотворець не усвідомить простої істини: нація без держави не існує так само, як держава не існує без території. Тож дослідник відносив до першорядних завдань історичної географії і національного картографування географію населення, його територію, точне її географічне визначення на мапі. У цьому велике наукове і освітнє значення праць Мирона Кордуби, але передусім — державно-політичне».
В експозиції поряд з етнографічною картою Мирона Кордуби «Carte de l’Ukraine», інша унікальна мапа — «Східна Європа до кінця ХІІІ століття за Літописом Руським», де показані межі найбільшого розширення держави Русь (зі столицею у Києві) з центрами земель-князівств та удільних князівств. Наталія Клименко, розповідаючи про її особливість та значення, цитує американського політолога і соціолога Збігнєва Бжезінського, який казав: «Тому, хто хоч якось знає історію Європи, відомо, що Київ ще 1000 років тому був центром європейської культури, центром освіти, думки... Київ був одним з європейських центрів політики».
У період Національно-визвольних змагань середини XVII століття Україна стала однією з найбільш картографованих територій Європи. На своїх картах відомі європейські картографи Гійом Лавассер де Боплан, Нікола Сансон, Йоган Гоманн, Юбер Жайо наші терени позначають як «Україна» і часто з додатком «Terra Cosacсorum».
Виставка, яка, крім парламенту, вже експонувалася в Національному заповіднику «Софія Київська» та Дипломатичній академії України, ще раз засвідчує присутність нашої Держави на мапі світу з давніх часів.
