Вони прогриміли в районі міжнародного аеропорту, на військових складах, на позиціях радіолокаційних станцій.
Сьогодні, два роки потому, про 24 лютого 2022-го одесити згадують по-різному. Студент медичного університету Андрій Колесніченко, медсестра Юлія Андрусишена, дизайнер Марк Гольдберг кажуть, що хвилювалися за рідних, за їхні долі. Паніки не було.
Що почалася підла війни росії проти України, стало відомо після того, як у селі Липецьке, під Одесою, ракетно-бомбовий удар по розташуванню РЛС забрав життя 22 військовослужбовців.
З’явилися чутки, що готується висадка морського десанту в районі села Коблеве. В напрямку пункту пропуску через молдовсько-український державний кордон «Паланка» рушили тисячні автомобільні колони: люди намагалися знайти притулок у сусідній країні.
Перші бомбардування ворожої авіації вселили почуття тривоги — вони били по важливих ділянках області. Міст у селі Затока обстрілювався вісім разів! Володимир Самоєдов живе за 200 метрів від цього залізничного мосту (сьогодні його називають «Одеською Чорнобаївкою»). Він розповідає, що від вибухів усе дрижало, в будинку не залишилося жодного цілого скла, вили собаки від страху. Мешканці не покидали рідні домівки, спостерігаючи за польотом ракет. Сьогодні тут тиша. Але тиша обманлива — нальотів ворога люди очікують щохвилини.
2 березня 2022 року приблизно о 12:00 за місцевим часом російські війська обстріляли село Дачне, на північний захід від Одеси, внаслідок чого було пошкоджено газопровід, згоріло дев’ять будинків і гараж.
3 березня біля Одеського порту після вибуху затонуло вантажне судно Helt, що належало естонській компанії Vista Shipping Agency. Екіпажу вдалося врятуватися. За даними Державної прикордонної служби України, судно обстріляла російська армія.
3 березня українські війська протиповітряної оборони заявили, що збили три російські військові літаки над Білгородом-Дністровським, а потім ще один — 5 березня — уже над самою Одесою, крім того, цього самого дня було збито один ворожий вертоліт.
23 березня було завдано ракетного удару по військовому об’єкту й житловому комплексу «Тірас», що на вулиці Корольова, в результаті чого загинули вісім мирних жителів (серед них — тримісячна дівчинка, її мама й бабуся) і ще від 18 до 20 осіб дістали поранення. Вони були першими жертвами серед мирних жителів Одеси з моменту повномасштабного вторгнення росії.
Офіційні особи міністерства оборони рф підтвердили напад, однак заявили, що об’єктом атаки був логістичний термінал на військовому аеродромі, де розміщалася американська і європейська зброя, передана Україні.
Одесит Юрій Глодан, сім’я якого загинула під час удару, потім пішов служити до ЗСУ. Спочатку воював у бригаді «Азов», пізніше перейшов до 3-ї бригади. В листопаді 2023-го було повідомлено про його загибель.
Такі були перші результати спроб окупантів знищити Місто-герой Одесу. Сьогодні йдеться про кілька сотень бомбових і ракетних атак на місто. У їх зоні опинилися об’єкти, офіційно внесені до списку культурної спадщини ЮНЕСКО. Били по кафедральному Спасо-Преображенському собору, по Художньому музею, по готелях, пам’ятках, театрах, школах і дитячих садках, лікарнях, об’єктах критичної інфраструктури.
Особливу лють в окупантів викликали порти Великої Одеси — Чорноморський, Одеський і Південний. Через них здійснювалося транспортування зерна, в тому числі для нужденних країн Африки та Близького Сходу.
Портовики працювали цілодобово в ті дні. Докери й механізатори відвантажували зерно до цих країн у «вікна» між ворожими атаками.
Місто поступово згуртувалося в єдину родину, де всі допомагали один одному. Запрацювали нові укриття, школи й дитячі садки. Одеса дала притулок тимчасово переміщеним особам з Херсона і Миколаєва.
Одеса тримає оборону й ніколи не похитнеться перед окупантами.
Фото надано автором.
