Позбавлений доступу до телебачення, а часто й мобільного зв’язку та Інтернету, усе, що я міг, — фіксувати уривчасті моменти свого і загальноукраїнського життя, без надії на оприлюднення друком. Якщо відверто, то в перші дні у мене не було навіть радіо, доки не знайшов якогось запиленого приймача та не під’єднався до раніше непотрібної антени. Електрики також часто не було. Не завжди мені вдавалося розмістити щось на своїй сторінці у Фейсбуці. Точно не кожного дня. Та було зворушливо, коли після мого вимушеного мовчання пробивалися телефонні дзвінки. «Що з тобою»? «Чому мовчиш?». У цьому читалося: «Ти живий»? І це дорогого вартувало...
У перший день війни я стояв на узбіччі траси Гончарівське — Чернігів і вітав наші танки, бронетранспортери й вантажні машини, що невпинно рухалися на війну. Майже на кожному транспорті був наш прапор і практично з кожного мені відповідали. Я намагався повітати кожного, бо розумів: хлопці їдуть на війну. Не кожен з них повернеться живим.
І думав, що жодне покоління українців не прожило свого життя без війни. Що війна України-Русі з московією — росією триває не перше століття і, дай Боже, щоб це покоління поставило переможну крапку в тисячолітній війні.
Першого дня війни я вмістив на своїй сторінці у Фейсбуці фото неба — воно було тривожним... Із цього почалися Хроніки Широкої війни.
Символічно, що в день відкритого введення росією своїх військ на Донбас помер дончанин, Герой України Іван Дзюба. А я прокинувся 24 лютого о 5-й ранку від вибухів з боку Києва (був не в Чернігові на той час). У щоденнику записав: «Почалася широка війна (ще з маленької букви писав тоді). росія — на початку свого реального розпаду! Боже, бережи Україну»!
Ці записи стали згодом книжкою «Сто днів Широкої війни». Чому Широкої? Кожну війну треба ж якось назвати. російсько-українська почалася 2014 року, а як назвати цю, що грянула 24 лютого 2022 року? Я й назвав її Широкою, бо такою вона є і по ширині фронту, і по охопленню нею людності — і не тільки української... Отже, вашій увазі мої тодішні щоденникові записи.
Початок Широкої війни
Для Чернігівщини війна почалася з Дніпровського (історична назва — Навози) — росіяни скинули з безпілотника вибухівку на прикордонний пост. Далі — удари по Гончарівському, обстріляне село Карповичі на Семенівщині, наступ колон через Сеньківку. У чернігівському мікрорайоні Масани вночі був бій. Прорвалася банда орків. Диверсанти знищені. Спалено недобуд на кругу. Валяються трупи російських окупантів. У Бахмачі та Корюківці цивільні українці намагалися без зброї зупинити російські танки, вимагаючи, щоб вони верталися назад.
Оперативне командування «Північ» повідомило: «Поблизу Седнева Збройні Сили України завдали вогневого ураження по району зосередження артилерійських підрозділів російсько-окупаційних військ. У результаті роботи військова техніка та озброєння пошкоджені, виведені з ладу. Особовий склад вбитий, поранений та повністю деморалізований. Подальші завдання свого керівництва виконувати відмовляються. Точна кількість втрат уточнюється. Поблизу Макошиного — ракетний удар по району зосередження противника, де перебувало приблизно 500 одиниць техніки та озброєння росіян. За результатами удару ворог зазнав великих втрат у техніці та живій силі».
У кількох селах Чернігівщини вночі селяни познімали з російської техніки шини та деякі залізяки.
Під Черніговом чеченці перестрілялися з росіянами — через щось посварилися. Скільки вбили росіян — не знаю, але відомо, що росіяни у відповідь помстилися, вбивши чотирьох чеченців-кадирівців. Усе по Євангелію: «Гад пожре гада».
Із російського літака був удар по Гончарівському. Всі діти з військового селища евакуйовані до удару.
Увечері Чернігів знову обстріляли. Багато містян провели ніч у підвалах та сховищах. Мабуть, там вони вчилися любити великий російський народ і його культуру... Найстрашніше було в обід. Великі руйнування в районі «Епіцентру». Приватний сектор без світла й газу. Обласна лікарня без опалення. російські окупанти позбавили Макошине газу. Декому танками розкурочили ворота.
Натомість у кількох селах день і ніч тримають увімкненими мотори, щоб спалити солярку і не йти на Чернігів, бо «там убивають». Крадуть курей у місцевих жителів. В одному селі біля Седнева — і це єдиний випадок — просять їжу і горілку за гроші. Але це не росіяни, це — буряти.
Із кількох напрямків йде орда на Чернігів. Тримаймося!
Третій ранок
Сонце зійшло, синички цвірінькають... Кажуть — прилетіли чорногузи... Україна вистояла.
Третій день війни і «найсильніша армія» не може зламати опір України. Бої в Чернігові на Яцево і Рокосовського. Лупили «Градами» по Півцях. Учора вцілили у психлікарню в Халявині, водонапірну вежу на Бєлова. По Олександрівці били. Щойно наче висадився десант на Космонавтів і Доценка. За два дні війни знищено понад дві тисячі орків.
Четвертий ранок
Приїхав збуджений сусід Миша. Вичитав (народ читає під час війни!) у книжці про Левка Лук’яненка пророцтво черниці про Україну. Переможе! У магазині є хліб, але вже нема олії.
П’ятий ранок
Уночі та вранці лупили ракетами в районі Центрального ринку — це для голодних орків важливий стратегічний об’єкт. Поцілили в житлові будинки — горять квартири, є поранені, про вбитих наразі невідомо.
В історичному центрі Чернігова підлоги в квартирах тряслися в ознобі від руzzкого міра, холодильники танцювали краков’яка (але не «Бариню!»), годинники та дзеркала в оргазмі любові до москви билися об стіни та одне об одного.
П’ятий ранок незламної України. Нескореного Чернігова, на околицях якого горять танки могутньої армії. Вона могла дійти до Відня, Парижа і Мадрида, але на дорозі стало чернігівське Яцево, що вперто не дає пройти... По дорозі біля Городні та Семенівки стоять вказівники, де написано мовою орків: «В последний путь, Россия»! І селяни п’ють за росію, не цокаючись, після того як у Корюківці вигнали її танки. А в Семенівській громаді завалили дороги деревами. Останнє — давня сіверська тактика боротьби, ще від часів отого Солов’я-Розбійника, що сидів чи то в Гніздищі, чи то в Моровську...
Ніколи не думав, що буде таким приємним звук ударів сусіда по металевій мисці, з якої він витрушує їжу для свого хазяйства.
...І був п’ятий день українського опору, і був ранок, і зійшло сонце. І побачив Бог, що Україна — то добре.
Шостий ранок
На Чернігівському напрямку сьогодні вибули з гри чотири КамАЗи окупанта із боєкомплектами.
росіяни системою «Смерч» обстріляли село Киїнка під Черніговом. Там жодного військового об’єкта. Удар по мирних жителях. Серед загиблих — три поліцейські. Їх прізвища Музирьов, Лук’яненко і Настич.
Біля села Хороше Озеро ударом нашого «Урагану» зупинено рух окупантів. Уночі був прорив рашистів біля села Якубівка, що по трасі на Гончарівське і Київ. Ворога зупинено. Мости через річки Вереп та Жеведюха підірвані нашими задля унеможливлення прориву орків на столицю. Чернігів захищає Київ.
Сьомий ранок
Тиша така, що тільки чути сусідських гусей — цих нащадків римських рятувальників. Та шелест дрібного снігу по торішньому листу... як скрадливі кроки Сил спеціальних операцій. Учора пізно ввечері щось сильно гахнуло — чи не на переправі, яку рашисти навели біля Шестовиці?
У Гончарівському взяли попа московського патріархату — підозрюють, що він був навідником ударів по військовому містечку. Недарма ж він був замполітом радянської армії. Один замполіт знищив газету «Сіверщина». А другий цілком міг наводити росіян на іншу ціль. московський патріархат тріщить в Україні. Митрополит Сумський Євлогій офіційно благословив у храмах єпархії не поминати патріарха їхнього кіріла гундяєва. Напівкрок, але у правильному напрямку.
Є дані про допомогу рашистам від борзнянського і носівського попів московського патріархату — після видворення загарбників розберемося, якщо не повтікають у мордор...
Сіверяни продовжують блокувати всі дороги, навіть лісові. Ми тут, на краю України, знаємо — ніколи москалі не були нам братами. Бо це у нас Батурин і Крути. Бо це в Чернігові перший в українському місті пам’ятник гетьману Мазепі. Бо це в Чернігові перший на Лівобережжі Народний рух.
...І був ранок сьомого дня Широкої війни, і українці продовжували дивувати світ і Пана Бога. І побачив Бог, що українці — то Його діти, і посміхнувся, і витрусив із саваофської бороди сніжку, щоб поблагословити їх...
У ніч з 28 лютого на 1 березня російські війська доблесно вдерлися з тилу в магазин у Корюківці по вулиці Шевченка, що в народі зветься Химери. Взяли одяг. Мабуть, відправлять додому як військові трофеї.
Зайшли з автоматами в магазин на заправці «Оазис» (теж Корюківка) і забрали стратегічну зброю, без якої могутній російській армії нікуди — горілку й пиво. Також пограбували магазин по вулиці Садовій...
Йде російська армія — армія мародерів!
Восьмий ранок
Тиша здається підозрілою, але Генштаб повідомляє, що станом на 6-ту ранку «на Сіверському напрямку російські окупанти, не маючи успіху в українських містах Чернігів, Ніжин та Суми, Лебедин та Охтирка, уникаючи бойових зіткнень із ЗС України, намагаються дістатися північних околиць Києва».
Далі Генштаб повідомляє, що ворожі частини зосереджені в районі Любеча та Нової Басані. «Частиною сил до бетеергрупи зі складу 200-ї омсрб 14-го ак північного флоту зс рф, яка фактично втратила боєздатність, здійснює перегрупування та намагається наступати у напрямку на Бровари і Київ». Бачте, кого і як українці потріпали на Сіверщині — північний флот! Від бригади лишилася бетеергрупа! І на Київ лізуть — вас чекають, як чекали біля
Шестовиці! Давайте!
Через 104 роки під Крутами знову відбувся бій. У цьому бою, три дні тому, українці перемогли. Крутівська громада повідомляє про 200 приблизно російських трупів, які окупанти вивозили КамАЗами...
Під Крутами загинув прекрасний патріот-ніжинець Станіслав Прощенко, з яким я встиг поспілкуватися тільки по телефону, коли йшлося про переведення парафій московського патріархату в нашу Церкву...
У Киїнці був поранений Олександр Тарнавський, що мав у підвалі «Просвіти» псевдо «Школа». Гарний хлопець, атлет, під два метри росту. Ми ще сміялися, коли він під час Революції Гідності намагався сховатися за маскою.
Тепер він має осколок в легенях, вирізану селезінку, викачаний літр крові з живота, поламані ребра і ще жартує, мовляв, лікарі пошкодили татуху.
...На сьомий день Господь сів відпочити, а українцям відпочивати ніколи. І заплакав Він мокрим березневим снігом і почув від України: «Чекає бій. Все інше буде після. Життя триває. Точиться війна»...
Під Сновськом окупанти віджали в цивільного чоловіка «Жигулі», щоб на ньому наздогнати свою колону. Але колона мирний український тарахтайчик сприйняла за «байрактарчик». І лупонула по своїх! Ай, молодца! Четверо пішли на концерт Йосі Кобзона...
Головне, що крім вибитого скла машина лишилася цілою і дядьку лишилося свого «жигуля» дотягнути додому, вигрузивши трупи мародерів.
Українська весна перемагає російську зиму!
А я ж вам завжди казав, що Бог має почуття гумору. Інколи — чорного...
Дев’ятий ранок
Став боятися тихих ранків. Учора був тихий, а став пречорним — щонайменше 33 мирних чернігівців убили росіяни під час бомбувань житлових районів на вулиці Чорновола та в районі 18-ї школи. Цікаво — російським льотчикам, які летіли низько, бо в Чернігові хмарність, і прекрасно бачили, що там немає військових об’єктів, видали шоколадки до ранкової кави чи просто похлопали по плечах «Маладци»?
Це не путін скидав бомби. Це конкретні росіяни. Тож покиньте вірити казочкам російського агітпропу, що вони не знали, що роблять!
Сусіду не вдалося толком поговорити з родичем із дальногорська на Далекому Сході: сусід йому про удари по мирному Чернігову, а той все про політику «янукович, Порошенко, Зеленський...». Які ми були наївні на початку 90-х, коли вірили, що доступ до правдивої інформації відкриє людям очі!
Російський мільярдер абрамович терміново продає у Лондоні свої квартири і маєток, а частку у «Челсі», думаю, й так заберуть, бо Борис Нечеса почав конфіскацію російського майна. Інший мільярдер — дерипаска вже оголосив, що над росією опустилася залізна завіса і запропонував перенести столицю в сибір. Ну, правильно — росії уже точно кирдик, тож треба готувати сибірську республіку, щоб урятуватися від нищівних санкцій.
Дізнався, що від удару ракетою по Центральному ринку постраждало також історичне приміщення чернігівської «Просвіти» — садибний будинок Осипенка 1906 року. Пам’ятка архітектури (український модерн) витримала удар нацистської бомби (тріщина досі є) і пережила удар рашистської ракети. Але поповнить список злочинів росіян для суду в Гаазі.
...І був ранок, і був це 9-й день Широкої війни українців проти чужинського нападу. І згадав Бог, що у нього немає ні дня, ні години, як у тих запорозьких козаків, що писали листа турецькому султану. І почув Господь нові вибухи у Чернігові, і благословив початися розвалу росії. Дай Боже...
Вулиця Чернігова у перші дні російської облоги.
Фото із соцмереж та Віктора КОШМАЛА.
