Саме цього дня 2014 року під стінами Верховної Ради Автономної Республіки Крим відбулася перша масова акція проти росіян, які на той момент фактично повністю окупували півострів.

«Захоплення Криму у 2014 році планувалося росією як початок встановлення контролю над усією Україною, — нагадує Меджліс кримськотатарського народу у заяві, присвяченій цьому дню. — Вторгнення росії до Криму готувалося роками: від системної зачистки інформаційного простору і інфільтрації російських агентів в органи державної влади та управління до демонізації кримськотатарського народу. У лютому 2014 року кремль був упевнений, що за першою ж його командою потужна мережа російських агентів у державних органах і силових структурах за допомогою п’ятої колони з місцевих жителів забезпечать бажану для москви картинку нібито підтримки Верховною Радою Криму рішень, спрямованих на відторгнення Криму від України. 26 лютого 2014 року майже 20 тисяч учасників Всекримського мирного мітингу на підтримку територіальної цілісності України, зорганізованого Меджлісом кримськотатарського народу, своєю рішучістю і мужністю зірвали плани кремля, підтвердивши на весь світ, що Крим є невід’ємною складовою частиною України та батьківщиною кримськотатарського народу».

Проукраїнський мітинг під стінами парламенту був відчайдушним жестом. російські війська почали висадку на півострові 20 лютого, й до 26 більшість установ уже була під їхнім контролем. На противагу протестувальникам окупанти швидко організували своїх прихильників, яких в Криму, будемо відвертими, вистачало. Результат передбачуваний — сутички, в яких постраждали люди. Не менш очікуваним було й те, що винними у них назвали винятково учасників проукраїнського мітингу. Їхні імена аж до 2017 року не сходили зі стрічок новин.

Найбільше говорили про заступника Голови Меджлісу Ахтема Чийгоза, бо проти нього було висунуто найсерйозніші звинувачення. Йому інкримінували організацію масових заворушень. Судовий процес над Чийгозом тривав 2,5 року. Фактично весь цей час його утримували у СІЗО й навіть на судові засідання допускали лише через відеозв’язок. 11 вересня 2017-го Чийгоза засудили до 8 років колонії суворого режиму. Через півтора місяця його разом з ще одним заступником Голови Меджлісу теж засудженим за проукраїнську позицію Ільмі Умеровим видали Туреччині. Звідти вони повернулися в Україну. Але жоден з них не може повернутися додому в Крим.

На згадку про той відчайдушний мітинг в Україні й був заснований День спротиву окупації АРК та міста Севастополя. Проте й після цієї дати кримчани не припиняли боротися.

Не можна не згадати про Героя України (посмертно) Решата Аметова. 3 березня 2014-го у Сімферополі він відважився вийти на одиночний пікет проти російської окупації. Його схопили кілька осіб із «самооборони Криму» й повезли у невідомому напрямку. Через кілька днів тіло Аметова зі слідами катувань знайшли на околиці столиці АРК.

Нині у російських тюрмах сотні політв’язнів з Криму, абсолютна більшість з них — кримські татари. Заборонено Меджліс — нагадаємо, це виконавчий орган Курултаю, тобто представницька, виборна інституція. Закритий шлях на батьківську землю лідеру кримськотатарського народу Мустафі Джемілєву, якому окупанти заборонили в’їзд до Криму. Не може побачити рідний півострів і Голова Меджлісу Рефат Чубаров — проти нього відкрито кілька кримінальних справ, а його прізвище, як і цілої низки проукраїнських кримчан, які були змушені через свою позиції залишити півострів, у росії внесено до переліку «екстремістів».

Утім, спротив триває.