Було закатовано, розстріляно, спалено, знищено орієнтовно сім тисяч ні в чому не винних людей, здебільшого жінок, дітей, старих і немічних. Відбувалося це у перших числах березня вже далекого 1943 року.
Довгі роки за радянської влади ця тема замовчувалася, а про найбільшу кількість жертв каральних акцій під час Другої світової війни згадувати було заборонено, аби тінь не падала на партизанський рух. Адже саме через дії партизан, а потім їхню бездіяльність усе й сталося. Але настав час, коли правда шокувала світ.
Зрозуміло, що цю тему вивчають у Корюківці. Це один із дослідницьких напрямів місцевого історичного музею з 2010 року. На тему Корюківської трагедії відбулося багато круглих столів, видано чимало книжок, документів, зібрано свідчення очевидців тих жахливих подій.
Цьогоріч на початку березня відзначаємо 81-ші роковини цієї страшної трагедії.
«Уже доведено, зокрема й на чернігівському процесі 1947 року, що це жахіття в Корюківці вчинила злочинна трійця: німці, угорці і поліцейські з карального батальйону, який переважно формували із жителів Чернігівської області. Це не була звичайна поліція охорони, а спеціальні батальйони для боротьби з партизанами. Угорці ж, які брали участь у спаленні Корюківки, були із 105-ї піхотної легкої дивізії.
Роль угорців була така сама, як і всіх карателів. Вони брали участь у вбивствах, спаленнях, хтось, може, в оточенні стояв. Переважно свідчення очевидців зводяться до того, що люди казали про німців, бо не розбиралися у військовій формі. Про участь саме угорців — лише кілька свідчень. Їх називали мадярами. То, зокрема, згадували, що машина з мадярами забуксувала або що десь мадяри стояли і стріляли», — зазначає Андрій Науменко, старший науковий співробітник Корюківського історичного музею.
Не применшуючи злочинної ролі всіх учасників знищення Корюківки в 1943 році, особливу увагу привертає діяльність угорців. Адже ані вибачень, ані каяття з боку угорців не було ніколи. На відміну від німців — німецькі посадовці неодноразово приїжджали на роковини Корюківської трагедії і вклонялися пам’яті невинно убієнних.
Був у Корюківці з візитом і Франк-Вальтер Штайнмаєр, федеральний президент Німеччини. Причому і до повномасштабного вторгнення, і після.
«У вересні 2021 року він приїжджав. Тоді все більш урочисто було, круглий стіл провели на базі однієї зі шкіл, у музеї, звісно, побував, екскурсію йому коротеньку провели, зустріч зі свідками Корюківської трагедії», — розповів Андрій Науменко.
Не побоявся Франк-Вальтер Штайнмаєр відвідати Корюківку у вересні 2022 року в нинішніх реаліях, коли в Україні знову війна, цього разу — з росією. Під час повітряної тривоги федеральному президенту Німеччини довелося спускатися в укриття. Він також спілкувався з місцевими жителями, які пережили окупацію, які зупиняли російські танки, з родичами тих, хто служить у ЗСУ, родичами тих, хто тимчасово переселився до Німеччини. І варто справедливо зазначити, що Німеччина нині — одна з найбільш дружніх до України й українців країн. А що ж Угорщина?
Чернігівська область.
Колаж зі сторінки міського голови Корюківки Ратана Ахмедова у Фейсбуці.
