Він зібрав підприємниць, які у важкі часи продовжують розвивати свій бізнес та живити економіку воюючої країни. Для держави дуже важливо зараз виховувати не патерналізм, а універсалізм, наголосила Заступниця Голови Верховної Ради України, співголова міжфракційного депутатського об’єднання «Рівні можливості» Олена Кондратюк (на знімку), котра долучилася до відкриття форуму. «Держава справді має бути опорою, — наголосила вона. — Ми йдемо до стандартів ЄС, а це передбачає довіру до законів, до держави. Але й із боку держави — до людей, які роблять бізнес. Це про сплату податків. А податки тримають нашу армію. Міжнародні партнери та союзники не можуть фінансувати нашу зарплату та безпекову сферу. Тут ми розраховуємо самі на себе. І що сильнішими ми будемо, то сильнішою буде наша армія».
Дуже важливо, щоб у нас не було розподілу між жінками, які залишилися в Україні, і тими, що виїхали за кордон, підкреслила водночас Віцеспікерка. Днями вона повернулася з Литви і розповіла, що з 50 тисяч українців, які знайшли прихисток у цій країні, мабуть усі без винятку вже знайшли роботу. «Там створено український хаб, де жінки можуть ділитися тією чи іншою інформацією, — повідомила Олена Кондратюк. — Вони отримують свій безцінний досвід у підприємництві й уже можуть порівнювати умови за кордоном і вдома. Для нас безцінним буде цей людський ресурс. Без цих людей ми не впораємося з тими викликами, які стоять перед державою».
Заступниця глави парламенту відзначила успіхи, які роблять українські жінки в підприємництві. Упродовж останнього року відкрилося понад 54 тисячі малих і середніх бізнесів, кожен другий з яких ініціювала жінка, поінформувала Олена Кондратюк. «Для нас це не тільки цифри, а вже й дуже добрі тенденції, — акцентувала вона. — Але коли ми говоримо про позитив, нам треба говорити й про виклики. А це дуже важливо».
Олена Кондратюк розповіла, що, готуючись до заходу, скористалася своїм фахом історикині. Вона підготувала для учасниць форуму історію про першу жінку-підприємницю, яка працювала в східній Галичині у міжвоєнний період (між Першою та Другою світовими війнами). Ідеться про Климентину Авдикович, яка в 34 роки залишилася вдовою з двома дітьми на руках. Вона опинилася в дуже скрутному становищі, але вирішила заробляти на солодощах. Щоб купити перший мішок цукру, вона продала свою швейну машину і почала готувати цукерки вдома й віддавати їх на продаж до місцевої крамниці. Вони користувалися попитом, тож, щоби розвиватися далі, жінка продала всі свої та чоловікові книжки. Тоді вона зіткнулася з тим, що ми сьогодні називаємо булінгом: люди не розуміли, як можна продати все, що символізує велику родинну пам’ять. Та хоч би там як, а в 1922 році Климентина відкрила в Перемишлі фабрику, яку назвала «Фортуна». На той час у Галичині діяло лише сім фабрик, наголосила Олена Кондратюк, шість із них були польськими, й лише одна — українська. Саме Климентинина.
Коли Авдикович стало затісно в Перемишлі, вона переїхала до Львова, винайняла закинуте приміщення і зробила там ремонт, але власники її обманули. І тоді жінка звернулася із проханням про кредит до найбільшого в ті часи візіонера — Андрея Шепитцького. Він розумів, що за підтримкою жінок в освіті та в бізнесі — велике майбутнє для України, й надав таку підтримку. Так бізнес Климентини Авдикович розквітнув. Нову фабрику вона назвала «Фортуна Нова». У 1930-х роках на ній виготовляли п’ять тонн солодощів на день. Солодку продукцію доставляли у Дрогобич та Стрий на легкомоторних літаках. І це в 30 роках у Галичині! Справи йшли так добре, що Митрополит Шептицький відмовився від своєї співвласності. Протягом певного часу на цій фабриці випускали цукерки «Солодка історія України», на етикетках яких було зображено видатних українських діячів. За словами Віцеспікерки, навіть у ті часи було розуміння, що треба вкладатися у своє і підтримувати його. На жаль, цю історію обірвали радянські війська — фабрику націоналізували, і згодом вона стала частиною компанії «Світоч», а Климентина емігрувала до Австрії.
«Чому я так довго розповідаю цю історію, — резюмувала Олена Кондратюк. — Вона є наглядною і вчить нас двох речей. Перша полягає в тому, що Україна має справді дуже добру історію підприємництва. А інша показує нам те, що виклики для жінок-підприємниць й досі залишаються тими самими — спочатку страх, потім осуд у професії, невдалі спроби масштабування, пошук партнерів, розвиток, можливий успіх і... не дай нам Бог загарбника на нашу землю».
Нині ми перебуваємо на зламі нових епох і можливостей, переконана заступниця Голови Верховної Ради. За її словами, тепер функцію Андрея Шептицького взяли на себе наші міжнародні партнери й донори, бо вони розуміють, що якраз із маленького бізнесу й вибудовується опора держави — середній клас. «Зараз є прекрасні грантові можливості для відкриття нових бізнесів, і від держави в тому числі, — каже Олена Кондратюк. —
Підтримка стартапів — це справді перший крок. Але наступний — це створення можливостей для масштабування і для розвитку. Сьогодні я підходила до наших жінок, які беруть участь у відкритій під час форуму виставці, і вони мені теж говорили про те, що перший процес, коли йдеться про започаткування бізнесу, дуже простий. Але коли йдеться про масштабування, то потрібні вже додаткові зусилля».
Дискусії про це ведуться щороку під час Українського жіночого конгресу, зазначила Олена Кондратюк, яка є однією з його співзасновниць. Вона каже, що запит на таку дискусію йде саме від підприємниць, які оговталися від кризи, релокували свій бізнес і думають, як рухатися далі. «Тут справді треба вчити жінок, як управляти великими сумами, як не боятися ризикувати, як проробляти бізнес-плани не тільки для відкриття, а й для масштабування. Ми спілкувалися із Першою віцепрем’єркою Юлією Свириденко, і вона розповіла, що жінки деколи просто бояться брати на себе відповідальність, коли йдеться про велику суму грошей».
За словами Віцеспікерки, серед усіх категорій жінок найбільш уразливими нині є сільські жінки. Саме вони потребують найбільшої підтримки. «Ми завжди проводимо свій великий конгрес у Києві, але для нас так само важливо проводити менш масштабні заходи в регіонах. І от такий невеликий за масштабом, але дуже цінний жіночий конгрес ми готуємося провести у квітні в Полтаві. Будемо раді всім, хто забажає долучитися», — повідомила Олена Кондратюк.
Міністерка соціальної політики Оксана Жолнович відзначила, що наша країна демонструє дуже гарні цифри, які стосуються жіночих ініціатив у підприємництві. «Але наш стрибок в індексі гендерної рівності для багатьох жінок став вимушеним, — наголосила вона. — Не кожну з нас запитували, чи хочемо ми перебирати на себе ті чи інші ролі. Так, жінки стали драйверами в економіці, у волонтерській діяльності, в громадській активності, в управлінні, в дуже багатьох секторах, де треба було підставити плече, заповнити прогалини і просто рухати ці напрями далі. Водночас на кожну жінку із цими можливостями прийшла велика кількість додаткової відповідальності».
Мінсоцполітики прагне зменшити навантаження, яке лягло на українських жінок, каже його очільниця. Нині тут працюють над новою програмою «Муніципальна няня», яка буде поширюватися на внутрішньо переміщених жінок, які доглядають за дітьми й не мають можливості займатися бізнесом і йти на роботу. Передбачається водночас, що ця програма дасть змогу організовувати новий вид підприємництва, коли жінка, яка до-глядає за дитиною, зможе дбати й про кількох інших малят. «Ми перетворюємо соціальні послуги на ринок», — акцентувала Оксана Жолнович.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
