Його життя обірвалося ще 2 червня 2022 року при виконанні військового обов’язку із захисту України в бою поблизу Довгенького Ізюмського району Харківської області.
З того часу Дмитро Слесарук вважався зниклим безвісти. Рідні молилися, вірили, сподівалися, та дива не сталося. 10 лютого в селі Діброва Підгайцівської громади Героя зустрічали й проводжали велелюдною ходою, з прапорами, оркестром. Чин похорону звершили у Свято-Михайлівському храмі ПЦУ в місті Ківерці. З усіма військовими почестями Дмитра Слесарука поховали на міському кладовищі на в’їзді в село Діброва.
Отже, в короткому, але яскравому, гідному наслідування житті Дмитра Слесарука поставлено крапку, а швидше — знак оклику! Його земний шлях завершився. Проте не можна змовчати про ганебний, а надто як для нашого воєнного часу, випадок, який трапився 10 лютого в рідному для Героя селі Діброва. Місцеву церкву віряни упц (мп) не відчинили, аби не дати занести в храм домовину з тілом Героя. Тому відспівували загиблого воїна в Ківерцях.
Цей факт обурив багатьох користувачів соціальних мереж. Майже двісті їх відгукнулися з підтримкою на звернення декана Успенського округу Луцького районного деканату протоієрея Андрія Мовчанюка до духовенства і мирян мп у фейсбуці.
«Тож чому досі йде поділ на «своїх» і «чужих»? Чому шана герою віддається неналежно? — запитує мирян і священників упц (мп) отець Андрій. — Хіба заповідь Господня
«Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» не для всіх одна? Хіба Герой життя віддає тільки за «своїх»? Чому у вас є «свої» та «чужі»?
Дорогі прихожани! Ви чуєте проповідь своїх священників. Чи сходиться їхнє слово з життям? Чи так Господь вчив? Чи до цього закликав? Чому храм у селі, в якому жив Герой, зачинений? Скільки це буде тривати? Чому Україна як незалежна держава не може мати свою Церкву, як інші країни? Чому церква упц мп забороняє своїх священників, які перешли в ПЦУ, а єпархії на окупованих територіях, які перейшли в рпц під кривавого «патріарха» кирила, — ні? Скільки ще будемо служити москві?.. Хіба молодий воїн, цвіт нації, 27-річний Герой не заслужив бути відспіваним у себе вдома (у своєму селі)? Хіба він для когось «не свій»?».
Випадок у Діброві, напевно, не випадковий. Не раз замислювався над тим, чому наприкінці листопада, коли в Україні вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932—1933 років, на Замкову площу в Луцьку на панахиду приходять священники усіх християнських конфесій, окрім духовенства упц (мп)? Жодного разу їх не бачив і на жалобних заходах, які щорічно відбуваються біля стін колишньої Луцької тюрми, на подвір’ї якої енкавеесники 23 червня 1941 року розстріляли кілька тисяч в’язнів, серед яких були і православні священники. А чи випадково часом так вороже зустрічають представників ТЦК у поліських селах, де переважна більшість храмів перебуває у підпорядкуванні упц (мп)? Для побожних місцевих жителів слово і думка священнослужителя багато важить.
Тож називаючи себе українською, чи є ця церква справді такою? Хочеться, щоб так сталося. Адже в єдності, а чи не найбільше в духовній, наша сила. Лише так ми зможемо перемогти підступного ворога.
Волинська область.
Фото з відкритих джерел.
