Днями у Верховній Раді зареєстровано проект закону про внесення змін до статті 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» щодо проведення перевірок в частині вчинення мобінгу (№ 11044 від 28.02.2024). Детальніше про те, кого в подальшому стосуватимуться запропоновані зміни, «Голос України» розпитав народну депутатку Юлію Гришину, яка є одним з авторів та ініціаторів цього законопроекту.
— Юліє Миколаївно, у законопроекті йдеться про покарання за мобінг. Це досить новий термін для вітчизняного законодавства. Чомусь є така впевненість, що переважна більшість пересічних українців навряд чи без підказки гуглу знає значення цього слова...
— Так, як правовий термін мобінг досить новий для України. А от як явище — добре знайоме, мабуть, усім. Бо означає воно систематичне цькування на роботі, приниження, психологічний та економічний тиск на працівників. Фактично в усіх розвинених країнах мобінг визнається протиправним явищем. І за його вияви передбачена відповідальність.
Донедавна через відсутність соціально-наукового аналізу та чіткого законодавчого визначення Україна дуже відставала в цьому плані від європейських країн. Але в березні 2019 року до Верховної Ради було подано законопроект № 10118 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії мобінгу», яким уже передбачалася відповідальність за цькування на роботі. Він був розроблений ще до повномасштабного вторгнення, тож війна дещо зупинила його ухвалення. Однак 1 грудня 2022-го парламент усе ж ухвалив законопроект № 5749 про мобінг, який передбачає адміністративну відповідальність за цькування і приниження на роботі.
— То навіщо знадобився додатковий законопроект — № 11044? Новий законопроект його доповнює чи щось змінює? Поясніть, будь ласка... Чим відрізняються ці законодавчі ініціативи?
— Річ у тім, що у зв’язку з воєнним станом у нас було також прийнято законопроект, яким заборонено всі перевірки щодо порушення трудових відносин. Виникла ситуація, коли мобінг на законних підставах визнано як протиправну діяльність, за нього передбачена відповідальність, а покарати винних не можна...
Люди почали скаржитися в Державну службу з питань праці, яка є органом, що уповноважений складати відповідні протоколи. А перевірки на підприємствах фактично заборонені. І Державна служба з питань праці не може виконати покладені на неї відповідні функції щодо протидії мобінгу.
Тому ми з головою Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галиною Третьяковою провели спільну нараду за участі голови Державної служби з питань праці, заступниці міністра економіки, на якій з’ясували: освітній омбудсмен має 65 звернень щодо виявів мобінгу стосовно педагогічних працівників. Крім того, майже 600 звернень отримала і Державна служба з питань праці від громадян...
Тож за наслідками наради було прийнято рішення реєструвати відповідний законопроект, який дозволить перевірки Державної служби з питань праці щодо скарг громадян стосовно виявів мобінгу...
— Тобто цим законопроектом ви просто поновлюєте роботу з опрацювання скарг щодо мобінгу, аби дати змогу відповідним структурам боротися з цим ганебним явищем...
— Так, ми фактично розблоковуємо дію закону щодо мобінгу: дозволяємо перевірки Державної служби з питань праці щодо скарг громадян про мобінг. Адже нині перевірки бізнесу заборонені, а якщо діє заборона на перевірки, то неможливо притягнути особу до відповідальності і за мобінг.
— А можете навести якийсь хоча б один приклад мобінгу, можливо, який вас найбільше вразив? Хай без прізвищ, але щоб люди просто мали уявлення, що таке мобінг і як з ним боротися?..
— Можу, приклад дуже відомий, його свідком була практично вся країна...
Коли у нас розпочалася епідемія ковіду, всі, хто міг працювати віддалено, перейшли на дистанційку. Навчання у школах також почали проводити онлайн. Була одна вчителька, зараз не пам’ятаю, з якої вона області, здається, працювала навіть не в місті обласного значення, яка дуже креативно стала підходити до проведення своїх уроків, здається, вона викладала біологію. Вона знімала свої уроки в лісі, на галявинах, знаходила якихось жучків, фільмувала, викладала ці відео школярам. Це було дуже цікаво дітям, вони почали ділитися цими уроками зі своїми однолітками у соцмережах. І фактично за декілька тижнів ця вчителька стала зіркою в Україні, її уроки дивилася вся країна...
І як ви думаєте, що з цією вчителькою далі сталося? На роботі її почали цькувати колеги, педагоги, які не вміють так зацікавити школярів... Вона отримувала постійні зауваження щодо своєї роботи, їй постійно дошкуляли запитаннями: навіщо ти це робиш? Ти що, найрозумішна, найкреативніша? І зацькували її. Вона була вимушена написати заяву і звільнитися через таке переслідування.
На той час ще не було закону про мобінг. Але це дуже яскравий приклад того, як людину переслідують на роботі за те, що вона фактично виконує свою роботу краще, ніж інші...
— Подальшу долю цього педагога знаєте?..
— Вона влаштувалась на іншу роботу... Я не знаю, чи продовжила працювати вчителем, але це приклад того, як людині можна поламати кар’єру, життя... А держава, тим часом, втратила талановитого викладача.
Тому ця законодавча ініціатива є дуже важливою. Нині нація повинна бути об’єднана, як ніколи. Для цього ми маємо працювати в дружній атмосфері, підтримувати один одного — в сім’ях, на робочих місцях, щоб разом йти до Перемоги...
— А цей закон стосується, приміром, військових, військовозобов’язаних чи ніяк?..
— Цей закон стосується всіх тих, хто працює за наймом, тобто перебуває у трудових відносинах, тих, на кого розповсюджується дія Кодексу законів про працю. От, наприклад, народний депутат — це виборні посади, місцеві депутати — це виборні посади, на них дія цього закону не розповсюджуватиметься...
Хотілося б додати, що не потрібно недооцінювати явище мобінгу. Іноді люди сприймають досить поверхово суспільну небезпеку мобінгу. На жаль, і в Україні також є відповідна трагічна статистика щодо кількості самогубств, вчинених через мобінг. Такі випадки є в усьому світі. І в Україні є епізоди, коли людина наклала на себе руки, бо її, приміром, зацькували у соціальних мережах. Нічим добрим ситуації, коли весь колектив переслідує одну людину, закінчитися не можуть...
І додам ще інформацію до роздумів: у світі проводилася велика кількість досліджень, які переконливо свідчать: якщо в колективі дружня обстановка, люди підтримують один одного, всі разом працюють у дружньому настрої, то ефективність роботи такої компанії набагато краща. Економічні показники вищі, відповідно зарплати більші, люди впевненіші у своєму майбутньому... І навпаки, там, де існує мобінг, близько ходить біда, образи, невдоволення тощо.
Тому для всієї країни важливо, щоб мобінг було визнано все-таки як протиправне явище, з яким треба боротися...
— Нагадаєте в такому разі, куди можна звертатися жертвам мобінгу?
— Будь-який громадянин України, який перебуває в трудових відносинах, працює в трудовому колективі, незалежно від форми власності, приватна компанія чи державна, якщо людина вважає, що вона потерпає від мобінгу, має передбачене законом право звернутися до Державної служби з питань праці та викласти ті докази, які може надати самостійно щодо того, що він чи вона потерпає від мобінгу.
Далі Державна служба з питань праці виїжджає на робоче місце з перевіркою. Уповноважені особи вже самі перевіряють, збирають докази і складають відповідний протокол.
Якщо вони справді знаходять факти підтвердження мобінгу, складають протокол, спрямовують його в суд, який своїм рішенням фіксує факт мобінгу. А за це протиправне діяння у нас передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу або громадських робіт.
— Тобто винних оштрафують, і все?
— Додам, що законодавством передбачено, що особа, яка вчинила мобінг, може бути звільнена. Крім того, особа, щодо якої вчинено мобінг, має право, скажемо так, на полегшене звільнення, тобто звільнитися без відпрацювання належних двох тижнів, за спрощеною процедурою. А ще, якщо судом буде визнано факт мобінгу, то жертва має право вимагати відшкодування шкоди, завданої, наприклад, здоров’ю...
— Відшкодування хто має сплатити?
— Той, хто вчинив мобінг... Якщо особу на роботі довгий час цькували, у неї, наприклад, стався психологічний зрив або вона потрапила до лікарні, їй прописують медпрепарати... Все це може бути підставою для подання відповідного позову про відшкодування шкоди, завданої мобінгом...
— Коли, думаєте, цей закон буде прийнятий? У найближчому майбутньому чи відкладеться у шухляду?
— Я сподіваюся, що цей законопроект буде прийнятий достатньо швидко, він зареєстрований на базі Комітету соціальної політики. До того ж, його активно підтримали депутати всіх фракцій. Сам же документ підписали понад три десятки народних депутатів, серед яких Галина Третьякова, Юлія Тимошенко, Олег Бондаренко, Василь Вірастюк та багато інших парламентаріїв. Тож, упевнена, проблем з його прийняттям у парламенті не виникне...
Наша довідка
Мобінг означає систематичне цькування, психологічний терор, форми зниження авторитету, зазвичай з метою звільнення одного з працівників. Уперше явище описано на початку 80-х років минулого століття німецьким фахівцем у галузі індустріальної психології Хайнцом Лейманном. Він проводив відповідні дослідження у скандинавських країнах і описав мобінг як психологічний терор проти одного з працівників.
У книжці «Насильство на роботі» («Violence at Work»), виданій Міжнародною організацією праці (ООН) в 1998 р., мобінг стоїть в одному переліку з убивствами, згвалтуваннями й пограбуваннями. Порівняно з іншими видами фізичного насильства мобінг іноді закінчується зведенням рахунків з життям для жертви...
У розвинених країнах намагаються протистояти мобінгу: у Франції з 2002 р. діє антимобінговий закон. Німеччина визнала, що мобінг створює умови, які призводять до різних захворювань. У Швеції відповідальність за вияви мобінгу покладені на керівників підприємств тощо.
Фото з особистого архіву Юлії Гришиної.
