Під час прес-конференції, зібраної наприкінці лютого, Президент Володимир Зеленський повідомив офіційну статистику наших втрат. «31 тисяча українських військових загинули на цій війні», — сказав тоді глава держави. Звісно, ця цифра відображає лише ту інформацію, яку можна було підтвердити, але навіть нині вже очевидно — йдеться про велику кількість Героїв, які віддали життя за нас, про яких ми зобов’язані пам’ятати і подвиг яких маємо шанувати.

У Комітеті Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики та в Українському інституті національної пам’яті нині працюють над розробкою концепції меморіалізації загиблих у російсько-українській війні. «Удома, в громаді, в регіоні, в країні. Меморіалізація пам’яті важлива, аби згуртувати сучасників довкола неї та сформувати спільне сприйняття минулого, теперішнього та майбутнього», — переконана перша заступниця голови комітету Ірина Констанкевич.

У рамках цієї роботи своє бачення концепції меморіалізації мають представити у громадах, а також профільні міністерства, каже парламентарій. Для прикладу, Ірина Констанкевич повідомляє, що торік підтримала дослідницько-пошуковий проект «Небесний легіон Волині» від Волинської обласної малої академії наук. Це сайт з іменами волинських захисників, які загинули під час російсько-української війни.

Водночас в Українському інституті національної пам’яті кажуть про два важливі напрями роботи, пов’язані з місцями пам’яті: розшук забутих та створення нових місць пам’яті Українського народу. До забутих місць пропонують віднести знищені та сплюндровані могили борців за незалежність України, необліковані захоронення жертв війни, політичних репресій та Голодомору. А також зруйновані в роки окупації пам’ятники та пам’ятні знаки на честь українських героїв.

«Створення нових місць пам’яті передбачає вшанування сучасних захисників України та видатних українців, і увічнення героїв минулого, пам’ять про яких знищувалась.

Процесом створення нових місць пам’яті можна назвати: появу одиноких могил, секторів військових поховань, меморіальних кладовищ, спорудження пам’ятників, пам’ятних знаків», — ідеться на офіційному сайті Інституту національної пам’яті.

Меморіалізацією експерти називають увесь цей комплекс дій та виокремлюють три її рівні, в рамках яких пропонується створити Український національний пантеон, Національний військовий меморіальний комплекс, а також сектори військових поховань — окремі могили, пам’ятники та пам’ятні знаки.

«Місця пам’яті — це не лише матеріальні пам’ятки, що нагадують про певні історичні події. Кожне місце пам’яті виконує функцію консолідації українського народу довкола героїчних або трагічних сторінок історії України. Такі місця можуть мати локальне або загальнонаціональне значення», — наголошують в Інституті пам’яті. Тут переконані, що такі матеріальні маркери української ідентичності мають виконувати функцію консолідації Українського народу довкола важливих подій та постатей вітчизняної історії.

Нині ми говоримо про 31 тисячу загиблих героїв. Фактично це населення цілого міста, такого, яким був до повномасштабного вторгнення, наприклад, Куп’янськ. Скільки ще таких мертвих міст попереду — невідомо. Але кожен із тих, хто вижив, має зробити все для того, щоби пам’ять про загиблих стала нашим об’єднавчим фактором, тією вічною зброєю, яка не дозволятиме ворогові в майбутньому навіть думати про загарбницькі кроки в нашому напрямку.

Зараз усі бажаючі можуть долучитися до відкритої дискусії для відповіді на запитання про бачення меморіалізації пам’яті. Про це Ірина Констанкевич написала на своїй сторінці у Фейсбуці. «Війна — це імена, і ці імена мають бути закарбовані у пам’яті кожного з нас і в пам’яті наступних поколінь. Бо це імена тих, хто віддав життя, аби Україна була, аби українці були», — наголосила вона.